Депресія

Депресія – це комплексний розлад, який не має однієї причини, а є проявом взаємодії біологічних, психологічних та соціальних чинників. З одного боку є генетична схильність до депресії, яка зовсім не означає, що у людини буде депресія, але підвищує ризик за наявності супутніх стресових подій у житті. Вразливість до депресії є також більшою у осіб, які мали досвід скривдження, занедбання у дитинстві, відсутності належних соціальних ресурсів підтримки. Низька самооцінка, схильність до самозвинувачень, самокритики роблять також людину вразливою до депресії. У частини осіб депресію можуть спровокувати стресові події (наприклад, втрата роботи, розлучення та ін.). Чималу роль грає брак ресурсів підтримки чи перебування в несприятливому, недоброзичливому соціальному середовищі (наприклад, за наявності буллінгу). Сучасні дослідження вказують на важливу роль запуску “підтримуючих циклів” у розвитку депресії – коли на фоні пригніченого настрою і песимістичного мислення у людини розвивається пасивність щодо руху до важливих життєвих цілей, вона перестає вирішувати актуальні проблеми, обмежує спілкування, ресурсні активності. А це в свою чергу веде до накопичення проблем, подальшого погіршення настрою та песимізму і т.д. Тож, якщо антидепресанти діють на мозок, даючи “енергію” для виходу з депресії, то сучасні психотерапевтичні втручання, зокрема когнітивно-поведінкова терапія, допомагають особі вийти з замкнених лабіринтів депресії, скерувати і творити своє життя згідно цінностей, навчитися критично сприймати і протистояти “депресивним думкам”, вирішувати проблеми, будувати соціальні зв’язки, а також долати фактори схильності – і розвивати прийняття і доброзичливість до себе, віру в себе і т.д.