Більшість дітей і молоді у процесі дорослішання стикаються з життєвими перешкодами, що можуть пригнічувати їх. Вони можуть бути пов’язані з тимчасовими невдачами: погана оцінкa, розбіжності з друзями і батьками або не потрапив до спортивної команди. Почуття такого типу зазвичай тривають недовго, і протягом життя діти та молодь вивчають низку стратегій подолання, щоб адаптуватися до труднощів. Однак, коли наявні смуток, роздратованість або відсутність інтересу пов’язані з більш тривалими проблемами, такими як конфлікт з однолітками, проблеми з академічною успішністю або проблеми в сім’ї, може виникнути потреба в підтримці або втручанні.
Отже, які є сигнали для вчителя, що дитина може переживати депресію або пов’язані з нею розлади?
- Емоційний стан: постійний смуток, дратівливий або вередливий настрій, роздратування або надмірна реакція на незначні труднощі чи розчарування, втома, нестача енергії, непропорційне занепокоєння через дрібниці.
- Психологічний стан: низька самооцінка або негативний образ себе, почуття нікчемності або провини, втрата інтересу/задоволення від діяльності, яка зазвичай подобалася, відчуття безнадійності, негативні розмови про майбутнє, суїцидальні думки, спроби або дії.
- Фізіологічні прояви: труднощі з мисленням, концентрацією, прийняттям рішень або запам’ятовуванням, складності з початком виконання завдань або відмова їх виконувати, часті скарги на болі (наприклад, болі в животі та головні болі), зміна апетиту, втрата або збільшення ваги, труднощі зі сном (засинанням та\або пробудженням)
- Поведінка в класі: непосидючість; зухвала чи руйнівна поведінка, прагнення вступати в суперечки і привертати увагу інших учнів або навпаки, проведення часу на самоті/зменшення соціальної взаємодії; замкнута поведінка і труднощі з підтримкою дружби; негативні відповіді на питання про неактивність (наприклад, «Не знаю», “Це не важливо”, «Все одно нікого не хвилює»), запізнення або пропуск школи; нерегулярне відвідування.
Звичайно, даний перелік не є вичерпним і поодинокі прояви не можна охарактеризувати як депресивний розлад. Однак, якщо симптоми мають періодичність, систематичність і мають тривалий характер, варто звернути на них увагу.
Як працівнику освіти допомогти дитині з симптомами депресії?
- Налагодити спілкування з учнем, щоб він розумів, що поруч є люди, які зацікавлені йому допомогти і підтримати.
- Розглянути можливість коригування навчальної програми, адаптуючи її до потреб учня. Це може включати зміни в навчальному навантаженні, планування навчальних періодів на більш комфортний час для учня та інші адаптації. До цього процесу варто залучити батьків та шкільну команду.
- Встановлювати чіткі очікування для учня та забезпечувати його регулярним зворотнім зв’язком щодо його прогресу. Це допоможе дитині усвідомити свої можливості та відчути підтримку у власних досягненнях.
- Створювати можливості для соціальних взаємодій серед учнів, що сприятиме розвитку навичок спілкування та позитивній атмосфері у класі.
- Якщо дитина має періоди відсутності через хворобу чи з інших причин, варто розробити план її реінтеграції до навчання та спільноти класу.
- Підтримувати дитину в її індивідуальних проявах, заохочувати ділитися своїми почуттями і думками, залучати до обговорення відкритих питань, це може допомогти подолати страх робити помилки в присутності інших.
- Ознайомитися з процедурами та підходами до роботи з учнями, які виражають суїцидальні думки, щоб забезпечити їм відповідну підтримку та захист.
Важливо розуміти, що пізнє дитинство і підлітковий вік – унікальний період розвитку, за якого відбуваються значні зміни, і людина зіштовхується з багатьма джерелами стресу. Зважаючи на це, необхідно вміти відрізнити нормальні для даного віку емоційні реакції від потенційних симптомів депресії і вчасно надати допомогу.