Меню
Характеризуються стійким порушення розвитку розуміння та використання мови для спілкування. При цьому розвиток мови суттєво відстає від вікових норм і спричиняє як наслідок порушення у соціальній, навчальній сфері. При цьому розлад мови не є спричинений розладом інтелектуального розвитку, глухотою, неврологічним ураженням артикуляційного апарату. Як правило до п’яти років при незначних порушеннях розвитку мови цей розлад не діагностують (у таких випадках вживають термін “затримка мовленнєвого розвитку”). Розлади розвитку мови обумовлені порушенням дозрівання центру мови, що може бути спричинене або генетичним фактором, або ж органічним ураженням центральної нервової системи (наприклад, внаслідок гіпоксії, нейроінфеції та ін.). Діти з затримкою мовленнєвого розвитку та розладами розвитку мови насамперед потребують інтенсивної логопедичної допомоги з відповідним залученням батьків, педагогів освітніх закладів до підтримки розвитку і використання мови в щоденному середовищі. У дітей з розладами розвитку мови часто можуть бути супутні розлади (наприклад, розлад дефіциту уваги та гіперактивності) та вторинні проблеми (академічні, поведінкові, соціальні), які також потребують належної уваги і допомоги.
Характеризується порушеною вимовою звуків, що спричиняє порушення чіткості і зрозумілості мовлення дитини, а відтак вторинні труднощі у спілкуванні, навчанні та ін. При цьому порушення вимови не є спричинене порушенням слуху, структурним чи неврологічним ураженням артикуляційного апарату. Чіткість вимови у дітей дозріває з віком: так переважно дорослі розуміють 50% того, що каже дворічна дитина, а уже у віці чотирьох років вимова дитини є майже повністю зрозумілою для сторонньої людини. Ключовим терапевтичним втручання для дітей з розладом вимови є логопедична терапія та відповідне застосування рекомендацій логопеда вдома/освітньому закладі.
Характеризується порушенням плавності вимови – відповідно мова може блокуватися, може мати місце повторення складів, подовження звуків, мовлення може перериватися тривалими паузами, супроводжуватися надмірним фізичним зусиллям. Затинання переважно носить спадковий характер, хоча може бути пов’язаним також з іншими факторами, що впливають на розвиток мозку та окремих його структур (зокрема центру координації вимови). Затинання може посилюватися від хвилювання та стресу, у частини дітей і молоді може утворюватися вторинно соціальна фобія і уникнення спілкування. Легкі форми затинання є доволі поширеними у молодшому шкільному віці і, як правило, минують з віком по мірі дозрівання мозку та за підтримки логопедичних втручань. Втім в окремих випадках затинання може бути більш вираженим і тривалим. Ключовим терапевтичним втручання для дітей з розладом плавності вимови є логопедична терапія та відповідне застосування рекомендацій логопеда вдома, у освітньому закладі, соціальному середовищі життя дитини. Водночас важливо забезпечити належну підтримку дитині у її гармонійному психологічному, академічному, соціальному розвитку. За наявності вторинних та супутніх проблем – надати додаткову допомогу.
Розлади спектру аутизму – це широкий спектр різних форм розладів, об’єднаних спільними характеристиками, а саме: труднощами у побудові соціальних стосунків, спілкуванні та особливою стереотипністю поведінки. Поняття спектру підкреслює, що діти з РСА можуть дуже відрізнятися між собою характером та вираженістю симптомів, їх динамікою в ході розвитку дитини.
Даний розлад є спорідненим до розладів спектру аутизму і характеризується порушенням розвитку комунікативних навичок, соціальної взаємодії, лиш на відміну від аутизму відсутня стереотипність поведінки. Причини, механізми та прояви цього розладу є такі ж, як у дітей з розладами спектру аутизму у сфері порушень соціальної взаємодії та компетентності. Втручання та методи допомоги також ж такі як при РСА з фокусуванням на розвитку навичок соціальної взаємодії.
Проявляються порушенням загального інтелектуального розвитку дитини, її пізнавальних здатностей. Відповідно, як наслідок відставатимуть усі сфери – і пізнавальний, і мовленнєвий розвиток, і соціальна взаємодія, функції самообслуговування та ін. Порушення інтелектуального розвитку дитини можуть бути різного ступеню – і відповідно, дитина зможе досягнути різного рівня розвитку у дорослому віці, втім, важливо усвідомлювати, що наявні пізнавальні обмеження будуть супроводжувати особу впродовж життя, а відтак вона потребувитеме певного ступеню підтримки. Водночас наявність обмежень, аж ніяк не заперечує наявності здібностей та можливостей до розвитку, а також позитивних особистісних якостей, які – у випадку якщо дитина є в сприятливому, доброзичливому соціальному середовищі – зможуть зробити і її життя щасливим, і дозволити їй теж бути джерелом щастя для інших.
Розлад із дефіцитом уваги та гіперактивністю є одним з найбільш поширених розладів психологічного розвитку – він зустрічається у близько 5% дітей та 3% дорослих. Ключовими симптомами цього розладу є біологічно обумовлені порушення розвитку самоконтролю та саморегуляції, які спричиняють проблеми у сфері регуляції поведінки, уваги, емоцій та імпульсів.
Розлади розвитку шкільних навичок проявляються у дітей шкільного віку і пов’язані зі значними труднощами, що перевершують нормальні для даного віку межі, оволодіти навиками письма (тоді говориться про дисграфію), читання (дислексія), математики (дискалькулія). Розлади шкільних навичок є нейробіологічно обумовлені, в значній частині випадків пов’язані з генетичним фактором чи органічним ураженням мозку. Вони пов’язані з порушенням дозрівання центрів мозку (свого роду “процесорів”), що відповідають за читання, письмо, математику. Ці розлади можуть бути ізольовані, а можуть бути поєднані. Вони потребують належної діагностики – оскільки важливо, щоби дитина мала з боку рідних і педагогів належне розуміння і прийняття її можливостей, індивідуальну навчальну програму і підтримку. У навчанні відповідних навичок рекомендоване застосування специфічних педагогічних методик. Водночас важливо підтримати розвиток інших сторін дитини, її здібностей, сприяти формуванню прийняття себе, позитивної самооцінки, соціальних зв’язків.
Ключовим симптомом цих розладів є тіки – стереотипні, ненавмисні, швидкі, неритмічні дії, що супроводжуються видимим рухом чи звуковим феноменом. Тікозні розлади відносяться також до нейророзвиткових розладів, оскільки в їх основі є нейробіологічно обумовлена схильність до “зациклення” підкіркових програм автоматичних рухів та порушення дозрівання “гальмівних” мереж від кори до підкірки. Саме тому діти з тікозними розладами мають часто супутні порушення регуляції інших пов’язаних психологічних процесів (контролю поведінки, емоцій та ін.).
Розлад розвитку координації рухів проявляється насамперед моторною незграбністю, порушенням дрібної моторики,труднощами в координації складних моторних активностей – а відтак спричиненим цим обмеженням у побуті, самообслуговуванні, спортивних заняттях, навчанні та інших активностях. При цьому порушення координації не є спричинені іншим розладом (наприклад, ДЦП, порушення зору та ін.) і веде до негативних наслідків у різних сферах життя дитини – часто діти уникають занять спортом та командних активностей, а відповідно можуть мати низьку самооцінку, бути соціально ізольованими, чутись невпевнено в собі через часті проблеми спричинені собі та іншим через незграбність (труднощі в самостійному вдяганні чи їжі, часто може щось падати, розбиватися і т.п.). Цей розлад часто веде також до ширших психологічних труднощів у координації власної поведінки, самоорганізації, і нерідко супроводжується іншими супутніми розладами з групи нейророзвиткових – розлади розвитку мови, шкільних навичок, РДУГ та ін. Діти з цим розладом потребують належної діагностики, пояснення, розуміння та підтримки. А на покращення координації рухів можуть бути показані заняття з фахівцем з фізичної реабілітації з використанням відповідних методик. Супутні розлади та проблеми потребують належної діагностики та відповідних втручань.
Сучасні науковообґрунтовані протоколи допомоги рекомендують наступні методи допомоги при розладах психологічного розвитку:
– Якісне обстеження з метою діагностики, планування і моніторингу допомоги, рекомендацій щодо вибору належної освітньої програми
– Використання спеціальних логопедичних, педагогічних, психологічних, реабілітаційних методик специфічних до кожного виду розвитку і орієнтованих на розвиток відповідних мовленнєвих, пізнавальних, соціальних функцій, самообслуговування та ін. – у індивідуальному, сімейному, груповому форматі
– Підбір належної освітньої програми на рівні дошкілля/школи, підтримка дитини і застосування відповідних навчальних методик в освітньому закладі
– За наявності неповносправності – важлива належна підтримка в соціальному середовищі дитини та її родини, адаптації до обмежень дитини, цілісна турбота про потреби дитини, відповідний підбір програм та установ, які можуть забезпечити дитині/молодій/дорослій особі належну підтримку для максимально повноцінного життя і самореалізації.
Документальний фільм про людей з неповносправністю
У центрі «Коло сім’ї» діє спеціалізована програма допомоги дітям та молоді з порушеннями психологічного розвитку, яка ґрунтується на рекомендаціях сучасних міжнародних протоколів. Програма пропонує такі методи допомоги:
– Комплексне обстеження, що включає в себе тестування психологічного розвитку, представлення інформації та узгодження плану допомоги
– Індивідуальні та групові логопедичні та педагогічні заняття
– Індивідуальні та сімейні заняття з психологом сфокусовані на розвитку соціальних навичок та позитивне поведінкове керівництво
– Психологічний супровід та підтримка батькам та усій родині
– Якщо потрібно – медикаментозну терапію щодо можливих супутніх розладів
– Якщо потрібно – психологічний супровід та консультування в освітніх закладах
– “Батьківську школу” та групи взаємопідтримки для батьків дітей з особливими потребами
Послуги надаються як у форматі регулярних консультацій, так і 5-10-денних «інтенсивів», що включають в себе до чотирьох занять щоденно, навчання батьків, укладання програми занять вдома та ін.
Путівник для батьків дітей з особливими потребами.
