Розвиток шкільних навичок на початковому етапі освітнього процесу є фундаментом, на якому «будується» засвоєння шкільної програми, формування думки про себе і соціальна адаптація.
Коли дітям не виходить читати й писати, як одноліткам, (вони це швидко й легко розуміють), то відчувають себе невмілими й ні на що не спроможними, внаслідок чого знижується самооцінка, й важко розпізнати їхні задатки й таланти згодом. Навчання стає для них в’язницею. На жаль, часто у школі мають статус «нерозумного, нестаранного, лінивого, неуважного й невихованого учня». У сукупності це все може викликати стрес, тривогу, проблеми з поведінкою, агресію до однокласників чи вчителів, відмову відвідувати школу.
Діти з розладами шкільних навичок мають свої сильні й слабкі сторони, як й кожен з нас. Вони швидше втомлюються, не мають мотивації до навчання через свій здобутий досвід невдач й відсутність розуміння й підтримки від оточення. Характерною є схильність відмовлятись від завдань через страх невдачі.
Мотивація й досвід успіху – це основа, без якої неможливо подолати труднощів, викликаних розладами шкільних навичок. Потрібно уникати покарань, а нагадувати собі, дорослому, що ця дитина приклала набагато більше зусиль, ніж інші учні, щоб зробити те, що видається легким, на наш погляд.
Мотивація залежить від самооцінки.
Для запобігання зниження самооцінки необхідно:
- давати такі завдання, щоб дитина могла з ними впоратися і відчула успіх. Для цього необхідно завдання розділяти на невеликі частини.
- будь-яке завдання структурувати й адаптувати до конкретної дитини.Це знімає стрес і зменшує переживання.
- пояснювати учням, що їхні труднощі не пов’язані з інтелектом і розказувати про особливості мозку, мислення. Учень повинен розуміти мету роботи, яку робить.
- бути обережними в ході оцінювання і щедрими у схваленні.