Розлади шкільних навичок можуть мати значний вплив на життя дитини, особливо якщо ці проблеми вчасно не діагностувати.
Як допомогти дітям з розладами шкільних навичок?
– Звернутися до фахівця для діагностики й корекційної допомоги. Оволодіння шкільними навичками у таких випадках можна порівняти з ювелірною роботою, бо так само потребує терплячості й неспішності. Тому варто пам’ятати, що це непроста й часто тривала співпраця батьків та фахівців – рухаємось маленькими кроками до «великих» навичок.
– Дотримуватись рекомендацій фахівців ІРЦ (інклюзивно-ресурсного центру) та виконуйте індивідуальну програму розвитку.
– Бути важливим союзником для дитини. Навчальні програми і професійний підхід саме в поєднанні зі старанням і підтримкою дають найкращий результат. Кожна дитина з розладами розвитку шкільних навичок може бути успішною. Важливо помічати маленькі перемоги й хвалити дитину за кожне нове вміння, адже вона кожного дня докладає багато зусиль. Проявляйте емпатію, помічайте не тільки слабкі сторони дитини, а й сильні.
– Стати одною командою з школою/вчителями, що вболівають за дитину. Учням з розладами шкільних навичок у школі варто надавати змогу:
- не писати, а друкувати текст/відповіді на планшеті чи комп’ютері;
- відповідати усно або за допомогою тестів;
- мати візуальну підтримку написаного або сказаного вчителем;
- не змушувати читати вголос у класі;
- використовувати навчальні матеріали, надруковані шрифтом великого розміру на кольоровому папері;
- мати додаткові пояснення, уточнення, визначення завдання (за потреби);
- можливість додаткового часу на виконання контрольної/екзаменаційної роботи.
– Забезпечувати систематичність і послідовність для добрих результатів. Кожного дня вправляйтесь із завданнями з різною складністю не менше 25-30 хвилин. Практикуватись з навичками варто, використовуючи принцип: від простішого до складнішого, отже, не пропонувати завдання дитині, які на даний момент вона не зможе зробити. Наприклад, писати словниковий диктант, коли ще не навчилась писати склади, сприймаючи фонеми на слух.
– Чергувати процес навчання і відпочинку.
– Практикувати з письмом у такій послідовності: буква – склад – односкладове слово- двоскладове слово без збігу приголосних – двоскладове слово зі збігом приголосних і т.д. Складність речення також зростає поступово.
– Використовувати мультимодальний підхід. Застосовуйте різні інструменти (фарби, пісок, нитки, палички, тощо) для вивчення й сприйняття нового чи складного для дитини. Наприклад, коли вчимось писати складну літеру, то малюємо її у повітрі, на піску, а потім викладаємо з ниток графічне відображення, тощо. В ігровий і цікавий спосіб для дитини можна практикуватись зі складним, не обмежуючись лиш зошитом і олівцем чи ручкою. Можна гратись «Відгадай, що написав» – дитина закриває очі, а дорослий на долоні пальцем пише букву і дитина відгадує. Потім міняєтесь ролями і т.д.
– Використовувати мнемотехніку – різноманітні методи й прийоми, які допомагають запам’ятовувати складну для дитини інформацію. Візуалізуйте абстрактні поняття.Запам’ятовування відбувається легше й цікавіше завдяки відтворенню образів, рухів й асоціацій. Наприклад, Н – схожа на драбину, а Ж – на жука, Х – нагадує ножиці, 2 – схожа на гуску, тощо.
– Писати букви у повітрі, на піску, пальчиковими фарбами. Можна гратись «Відгадай, що написав» – дитина закриває очі, а дорослий на долоні пальцем пише букву і дитина відгадує. Потім міняєтесь ролями і т.д.
– Використовувати спеціальні насадки на олівець чи ручку, які мають «ямочки» для пальців, що допомагає дітям правильно тримати приладдя.
– Вчити спочатку промовити вголос, а потім – записати. Диктувати собі кожне слово по одній букві.
– Писати на початку про бажане і знайоме. Наприклад, хлопець захоплюється космосом і перші слова чи короткі речення будуть пов’язані з улюбленою темою. Важливо починати писати саме про те, що дитині цікаве і зрозуміле.
– Виділяти лінійки у зошиті маркером чи кольоровим олівцем. Це допоможе не губитись серед рядків і дотримуватись певного розміру букв.
– Виділяти олівцем у реченні кожне слово іншим кольором, щоб акцентувати увагу на пробілах і що кожне слово пишемо окремо, а не ціле речення як одне слово.
– Використовувати різнокольорові накладки для читання.
– Ліпити букви з пластиліну (найкраще – з білого) й розташовуйте їх в алфавітному порядку.
– Використовувати допоміжні технології, спеціальні програми для подолання труднощів навчання.