Досить часто мовлення дитини починає привертати увагу батьків майже наприкінці дошкільного віку (приблизно у 4-5 років). Як правило, вони оцінюють вже «готове» мовлення і не аналізують ранній період розвитку мовлення дитини. Проте, значний та значущій період у розвитку мовлення вже минув, і, на жаль, часто буває так, що втрачено дорогоцінний час.
Перше, і найголовніше, що треба зрозуміти: мовлення – не є вродженою функцією! Воно не дається людині від народження. Опанування мовленням (як дуже складний, але природній процес) відбувається від народження і до завершення дошкільного віку, лише за наявності необхідних умов. Вже від народження батьки мають бути уважними до перебігу розвитку дитини. Адже передумови нормального функціонування мовленнєвого апарату та механізмів, які забезпечують його роботу, формуються з перших днів життя дитини. Задовго до появи «справжнього» «готового» мовлення відбувається тренування та налаштування дихального, голосового та артикуляційного відділів мовленнєвого апарату дитини.
Крик – перша голосова реакція дитини. В нормі він має бути достатньо гучним, відбуватися на подовженому видиху, бути різним за висотою та силою голосу. З часом, в нормі, крик зазнає суттєвих якісних змін, зокрема, змінюється його інтонаційне забарвлення (адже так дитина сповіщає про свій різний стан: «хочу їсти», «мокро» і т.д.). Ці ознаки є показниками нормального розвитку тих механізмів, які забезпечать передумови до розвитку мовлення дитини. Відсутність цих характеристик крику, або ж навпаки – крик, який не стишується тривалий період часу, який не можна пов’язати із задоволенням потреб дитини, чи своєрідний пронизливий гучний або хриплий та такий, що майже одразу затухає, одноманітний крик, уже мають стати причиною занепокоєння батьків та приводом звернутися до педіатра.
Наступним показником нормального розвитку мовлення дитини є поява гуління. З’являється гуління приблизно у 2 місяці. Період гуління досить нетривалий (2-3 місяці життя), проте, теж значущій, бо до голосової реакції додається специфічне артикулювання (рухи органів артикуляції, обумовлені актами смоктання, ковтання). У гулінні дорослий може вирізнити вже не тільки голос, а й ланцюжки певних схожих але нечітко артикульованих звуків та їх поєднань (а, о, у, е, п, м, б, г, к, х; а-а-бм-бм, блъ, у-гу, бу). Приблизно у 4 місяці з’являються нові більш складні поєднання звуків (гн-агн, ля-аля ті нш.), дитина ніби грає зі своїм артикуляційним апаратом, отримуючи від цього задоволення. Отже, в нормі, гуління має якісно змінюватися. Відсутність гуління, його основних характеристик має занепокоїти батьків, стати приводом для звернення до фахівця.
У віці 5(6) місяців з’являється лепетання. Період лепету триваліший – аж до появи перших слів. Лепет характеризується появою своєрідного поєднання звуків – ланцюжків різноманітних складів (ма/ма/ма, ва/ва/ва, та/та, дя/дя і т.д.). Під час проговорювання яких дитина прислухається до свого мовлення та повторює за собою ж (аутоехолалія). З часом склади стають більш різноманітними та склад (ба/та/да…). Приблизно на 8-9 місяці життя лепет дитини стає більш схожим рядами утворюваних складів на рідну мову дитини (ту, яку вона опановує) і стає все більш складномодульованим. Ненормативним показником є або відсутність лепету у цей період, відсутність якісних характеристик лепету, або його затухання.
Наприкінці першого року життя у дитини мають з’явитися перші слова (тато, мама, дай і т.д.); у 2,5 роки – елементарна фраза («мама, дай»). Якщо ж усі перелічені новоутворення не сформовані вчасно, або сформовані своєрідно, це свідчить про порушення нормального перебігу розвитку мовлення дитини і є приводом звернутися до логопеда.
Використані джерела:
1. Тищенко В. В. Ієрархія фонематичних процесів в онтогенезі дитячого мовлення. Хрестоматія з логопедії. Навч. посіб. / за заг. ред. М. К. Шеремет. Київ, 2019. С. 187 – 211.
2. Ковшиков В.К., Глухов В.П. Психолингвистика. Теория речевой деятельности. Учебник для педагогических и гуманитарных вузов. М., 2007. 346 с.