Меню
характеризується суттєвим обмеженням споживанням їжі, що призводить до критичного зниження маси тіла (нижче допустимих для даного віку параметрів). При цьому наявний сильний страх поправитися і більшість осіб, попри низьку вагу, продовжують вживати дії скеровані на схуднення. Для осіб з анорексією притаманне надмірне значення надане образу тіла, надмірне самоотожнення себе зі своїм виглядом, який є визначальним у самооцінці. Засоби спрямовані на схуднення можуть включати як обмеження їжі, так і надмірні фізичні навантаження та різного роду «очисні» дії (самовикликана блювота, вживання послаблюючих та сечогінних).
має багато спільного з анорексією – і надмірний зв’язок самооцінки з образом тіла, і страх поправитися. Лиш при булімії маса тіла не є нижче стандартних меж, натомість мають місце неконтрольовані приступи сильного переїдання (переважно на фоні «дієт» і голодування). Ці приступи супроводжуються страхом набрати вагу, а відтак – діями скерованими на запобігання цьому – самовикликаним блюванням, використанням сечогінних та проносних засобів, фізичними навантаженнями та ін.
як і булімія характеризується приступами переїдання та масою тіла, що не є нижче стандартних меж, лиш на відміну від булімії приступи переїдання не супроводжуються компенсаторними діями, як-от самовикликаним блюванням та ін. Втім ці приступи є частими, викликають дистрес і суттєво впливають на якість життя особи.
Розвиток розладів харчової поведінки пов’язаний з рядом факторів – зокрема низькою самооцінкою, надмірним значенням наданим образу тіла (під впливом масмедіа, впливу групи однолітків), можливими соціальними та сімейними проблемами, труднощами у сфері самоконтролю та емоційної регуляції. Розлади харчової поведінки часто супроводжуються супутніми розладами, зокрема депресією, тривожними розладами, низькою самооцінкою, перфекціонізмом – а відтак потребують якісної діагностики та комплексного індивідуального плану допомоги.
Особливістю цих розладів є те, що вони часто співзвучні «модним» в культурі тенденціям надавати великого значення зовнішньому вигляду, бажанням досягнути дієтою та спортом «ідеального тіла», а відтак особа з РХП може не бачити проблеми, приховувати ступінь та способи схуднення, заперечувати необхідність допомоги, попри наявність критичних наслідків для фізичного здоров’я. Молоді люди з РХП потребують нашої неосудливості, розуміння і підтримки, щоби допомогти їм вийти із лабіринту розладу.
Сучасні науковообгрунтовані протоколи допомоги рекомендують наступні методи лікування розладів харчової поведінки:
– При неврогенній булімії – психотерапевтичне лікування (спеціалізовані види когнітивно-поведінкової терапії, сімейної терапії)
– При розладі з приступами переїдання – психотерапевтичне лікування (когнітивно-поведінкову терапію)
– При неврогенній анорексії – психотерапевтичне лікування (спеціалізовані види сімейної терапії, когнітивно-поведінкової терапії, психодинамічної терапії)
– Лікування має здійснюватися в амбулаторних умовах, і лише при наявності серйозних загроз фізичній безпеці – в умовах стаціонару
– Щодо усіх розладів психотерапевтичне лікування є основним доказовим втручанням. Застосування медикаментозної терапії можливе щодо супутніх розладів та проблем або як додаткове до психотерапевтичного при її недостатній ефективності (зокрема при булімії).
– При розладах харчової поведінки рекомендовано ретельно моніторити фізичне здоров’я, мати медичний супровід як щодо дієти, так і щодо супутніх фізичних аспектів/наслідків РХП.
У центрі «Коло сім’ї» діє спеціалізована програма допомоги молоді з розладами харчової поведінки, яка ґрунтується на рекомендаціях сучасних міжнародних протоколів. Програма пропонує такі методи допомоги:
– Комплексне обстеження, представлення інформації та узгодження плану допомоги
– Індивідуальну когнітивно-поведінкову терапію
– Психологічний супровід батькам, сімейну психотерапію
– Якщо потрібно – медикаментозну терапію
– Якщо потрібно – психологічний супровід та консультування в освітніх закладах
Ми співпрацюємо з лікарями-дієтологами, педіатрами – і скеровуємо до відповідних фахівців та партнерських закладів з метою забезпечення медичного супроводу, підбору дієти і, якщо потрібно, стаціонарного лікування.
