Надлишкова вага на сьогоднішній день є розповсюдженою проблемою.
Існує багато методів лікування цього захворювання. Різні види фізичних навантажень, дієтотерапія та на останній випадок, хірургічне лікування.
Але все більше у клінічних дослідженнях піднімається питання, як при досягненні позитивного ефекту зниження ваги запобігти рецидиву? І тут допоміжним є підключення до стандартного режиму лікування психотерапії, а саме, когнітивно-поведінкової.
Одне із останніх досліджень італійських колег говорить саме про це. Мова йдеться про застосування, так званої, багатоступеневої когнітивно-поведінкової терапії. Яка уявляє собою поведінкову терапію надлишкової ваги (CBT-OB), що може здійснюватися на трьох рівнях (амбулаторно, в денному стаціонарі та вдома).
У такому підході лікування поєднуються традиційні методи (модифікація способу життя, фізичні навантаження, дієтичні рекомендації) із специфічними когнітивними поведінковими стратегіями. Котрі, за даними останніх досліджень, показали позитивний вплив на втрату ваги та її утримання.
Програма лікування, в цілому, складалась з 6 модулів. Вони використовувались гнучко та персоналізовано, відповідно до індивідуальних потреб пацієнта.
Нещодавно проведене рандомізоване контрольоване дослідження показало, що 88 пацієнтів, страждаючих від надлишкової ваги, отримували багатоступеневу КПТ терапію вдома. Вони досягли середньої втрати ваги на 15% через 12 місяців, без тенденції до набору ваги між 6 та 12 місяцями. Лікування також показало багатообіцяючі довгострокові результати в боротьбі з надлишковою вагою, пов’язаною з компульcивним переїданням.
Основні аспекти програми включали в себе підготовчу фазу з детальним обстеженням та оцінкою ступеню важкості рівня надлишкової ваги. Виявлення супутньої патології, як медичного, так і психологічного профілів. На цьому етапі багато використовувалось мотиваційної роботи з залученням близьких в якості групи підтримки.
Перший модуль уявляв собою моніторинг прийому їжі за рахунок таблиці. Яка використовувалась як для запису спожитої їжі, так і їжі, напоїв та калорій, які пацієнт планує споживати заздалегідь . Потім ці данні порівнювались. Це є основною відмінністю від класичних харчових щоденників. І, звісно, думки, емоції також фіксувалися.
Другий модуль складався саме з дієтичних інтервенцій. Розроблявся план харчування . Опрацьовувались, також дані внутрішніх та зовнішніх стимулів до їжі. А саме, вплив настрою, жаги до задоволення та місць, які «спокушають» на прийом нездорової їжі.
Третій модуль – фізичні навантаження, які вводяться в повсякденне життя, наприклад, кількість кроків. Поступове збільшення до 10000-120000 на день.
Анкета перешкод для схуднення – це 4 етап і індивідуально у формі діаграми складався для кожного пацієнта.
5-6 етапи були направлені на запобігання рецидивам, тобто поверненню втраченої ваги.
Дані досліджень QUOVADIS вказують на те, що більш високі очікування щодо схуднення корелюють із гіршими результатами. Однак, інший звіт припускає, що заохочення учасників формувати більш скромні цілі на початку лікування, призводить до зниження цифри загальної втрати ваги. Тому в багатоступеневій когнітивно-поведінковій терапії на початку за мету бралися конкретні маленькі цілі, наприклад втрата ваги на тиждень 0.5-1 кг. І, досягнувши позитивного результату, цілі вже переглядалися на масштабніші.
Наприкінці робота була направлена на розвиток когнітивних та поведінкових навичок, необхідних для підтримання втраченої ваги в довгостроковій перспективі. Протягом цього часу пацієнтам рекомендувалося перервати будь-які спроби схуднути, і замість цього активно зосередитись лише на тривалому утриманні ваги, яку вони вже втратили. Втрата ваги є результатом комплексного підходу.
Тому залучення психотерапії до стандартних схем лікування надлишкової ваги є дуже допоміжним. Як в індивідуальному так і в груповому форматах.