При хронічних формах тікозних розладів особливо важливим є належний фаховий супровід дитини та родини, підбір відповідних втручань, менеджмент супутніх проблем – і загалом підтримка особистісного розвитку дитини, її повноцінної самореалізації.
Симптоми тікозних розладів
Ключовим симптомом цих розладів є тіки – стереотипні, ненавмисні, швидкі, неритмічні дії, що супроводжуються видимим рухом чи звуковим феноменом. Відповідно тіки, що проявляються рухом називаються моторними, а звуками – вокальними. Прикладами поширених моторних тіків є кліпання очима, гримаси, рухи рук, голови, інших частин тіла, інколи – складніші рухи у формі жестів, комбінацій рухів. Прикладами поширених вокальних тіків є вигуки, кашель, звуки прочищення глотки та ін. Інколи – вигуки у формі складніших звуків (наприклад, гарчання), слів/фраз.
Тікозні розлади часто супроводжуються іншими порушеннями – зокрема тими, що базуються на спільній схильності до «зациклення» та до труднощів регулювання підкіркових процесів корою – зокрема розладом гіперактивності з дефіцитом уваги, тривожними розладами, порушеннями регуляції злості та ін.
Прогноз тікозних розладів є спектральним, як і самі тікозні розлади. Більшість тіків у дітей мають транзиторний характер і минають з віком. Втім частина тікозних розладів носить хронічний характер. Втім і при хронічних формах тікозного розладу та зокрема синдромі Жіль де ля Туретта у підлітковому віці як правило відбувається значне ослаблення симптомів, у 40% їх повне зникнення, у близько 14% – тіки будуть і у дорослому віці.
Сучасне наукове розуміння
Тіки є проявом мимовільного «вмикання» програм звичних рухів у підкірковій частині мозку та виходу цих програм з-під свідомого контролю (відповідно кора має трудність «вимкнути» цю програму). Відповідно причини цього розладу є нейробіологічні. Попри те, що стресові події можуть спричинити появу тіків чи їх посилення, втім як правило фактор стресу не грає головної ролі у походженні тікозних розладів, і дані досліджень усе більше вказують на ключову роль генетичного фактору та в окремій частині випадків – органічного ураження мозку (наприклад, внаслідок гіпоксії в часі пологів та ін.). Це важливо розуміти, оскільки часом дорослі помилково вважають, що дитина робить це навмисне, коли насправді дитина не може контролювати тіків (або може робити це лише тимчасово – схоже як з контролем гикавки – ми можемо стримати її на певний час, але тоді вона «прорветься»). Коли у дитини є тікозний розлад – вона потребує нашого розуміння і підтримки, але не звинувачень чи вказівок «не робити цього».
Рекомендації протоколів
Сучасні науковообгрунтовані протоколи допомоги рекомендують наступні методи допомоги:
- Якщо тікозні розлади легко виражені і не заважають суттєво дитині у щоденному житті – можна не застосовувати жодного лікування, оскільки є велика імовірність, що вони минуть самостійно без жодного втручання.
- У інших випадках рекомендована медикаментозна терапія та/або специфічні техніки КПТ (техніка заміни звичок, техніка експозиції з попередженням реакції)
- За будь-яких обставин рекомендована психоедукація дитині, рідним, соціальному середовищу – і відповідно спокійне сприйняття тіків, підтримка дитині, турбота про її усебічний розвиток, соціальні стосунки та самореалізацію.
- За наявності супутніх розладів та проблем – важливо забезпечити їх належне і вчасне виявлення та терапію.
Програма допомоги у "Колі сім'ї"
У центрі «Коло сім’ї» діє спеціалізована програма допомоги дітям та молоді з тікозними розладами, яка ґрунтується на рекомендаціях сучасних міжнародних протоколів. Програма пропонує такі методи допомоги:
- Комплексне обстеження, представлення інформації та узгодження плану допомоги
- Медикаментозну терапію
- Індивідуальну когнітивно-поведінкову терапію (метод заміни звичок)
- Психологічний супровід батькам та усій родині
- Якщо потрібно – психологічний супровід та консультування в освітніх закладах