На жаль, при розладах психічного здоров’я і в складних життєвих ситуаціях смерть може здаватися людині єдиним способом зупинити страждання, єдиним виходом з ситуації, що здається безвихідною, коли життя сприймається безсенсовним, а надія згасла. Водночас таке сприйняття ситуації, як і емоційне страждання дуже часто спричинене теж наявними психічними розладами – зокрема депресією, ПТСР та ін. І тоді може статися найтрагічніше – в ситуації, коли насправді є вихід, є надія, є можливість віднайти сенс життя і творити його змістовним, щасливим, є можливість одужання від розладів – може статися непоправне…
Відтак суїцид є однією з найбільших проблем у сфері охорони психічного здоров’я, трагічно обриваючи людське життя, залишаючи біль непоправної втрати рідним та близьким… Щороку понад 700 тис. осіб у світі щорічно гине від суїциду – це одна смерть кожні 40 секунд… Це одна з головних причин смерті серед осіб віком 15-29 років, і загалом десята причина смертності дорослих…
Прояви суїцидальності
Суїцидальність включає в себе широкий спектр різних можливих мотивів, які стоять за бажанням вмерти, думок про це, способів комунікації іншим, планування, відповідних підготовчих дій і зрештою самих дій. І це завжди у неповторному контексті внутрішнього світу особи, її життя, стану її психічного здоров’я, наявних супутніх психічних розладів та проблем та ін. Має вплив теж досвід попередніх спроб, доступність методів. І при суїцидальності є також противага факторів «за життя» – причин чому людина хоче жити, чому вона протидіє суїцидальним намірам. Відповідно це завжди неповторна ситуація – і відповідно це дуже широкий спектр різних феноменів – тому допомога буде дуже різною в залежності від особливостей кожного випадку. Важливо теж розуміти, що на цьому спектрі є різні ступені вираженості суїцидальних намірів – від таких, які сприймаються, як «попри те, що часом хочеться померти, я знаю, що я цього ніколи не зроблю», до важких «це єдиний вихід і мене ніщо не зупинить». Відповідно, якщо в легших випадках нема потреби у кризовому втручанні, то при важких ступенях – потрібна невідкладна кризова допомога, яка в крайніх випадках може також вимагати короткотермінової примусової госпіталізації.
Попри те, що наявність суїцидальних думок не обов’язково означає високий ризик, що людина може скоїти самогубство, водночас завжди важливо сприймати наявність таких думок, як прояв страждання і як фактор, що вказує на необхідність звернення за належною фаховою допомогою!
Сучасне наукове розуміння
Запитання, чому люди чинять суїцид, залишалося відкритим тисячоліттями, однак лише протягом останнього півстоліття психологічні науки наблизились до пошуку відповіді на нього. Першу ґрунтовну психологічну теорію розробив Едвін Шнейдман, батько превенції суїциду в США. Він стверджував, що суїцидальна поведінка має ціль, – втекти від нестерпного болю душі. Серед інших факторів, які впливають на суїцидальну поведінку: відчуття безнадії, самотності та труднощі з регуляцією емоцій. Більшість фахівців галузі психічного здоров’я переконані, що суїцидальність виникає на ґрунті психічних розладів, які ведуть як до стійкого емоційного дистресу, так і до порушення здатності об’єктивно сприймати ситуацію. Для депресії, зокрема є добре відомо, що мислення набуває песимістичного характеру, воно стає ригідним і втрачає критичність – що сприяє розвитку суїцидальності на фоні пригніченого настрою, безнадії, відсутності радості від життя. Генетика ймовірно впливає теж на суїцидальність, роблячи людину більш вразливою, однак, навіть якщо у людину існує генетична схильність це зовсім не означає, що вона розвине суїцидальну поведінку. Також, наявність стресових чи травматичних факторів, сексуального насилля у житті особи може вплинути на розвиток суїцидальної поведінки. Дана проблема є більш комплексна та виникає внаслідок взаємодії біологічних, психологічних, соціальних та інших факторів.
Розуміння суїцидальності є дуже важливим – адже воно дозволяє нам неосудливо, з розумінням та співчуттям надавати підтримку і допомогу особам, що мають такі думки і наміри. Дуже часто вони стикаються з осудженням, нерозумінням, звинуваченнями – коли насправді потребують допомоги і підтримки, щоби знайти вихід з важкої ситуації. Коли людина не є сама, коли вона знає, що є інша дорога, аніж померти, і що ця дорога може вести до щасливого, змістовного, плідного життя – то фактори за життя мають шанс перемогти. І це спільне завдання – рідних, друзів, фахівців надати особі таку підтримку, щоби врешті вона могла подолати суїцидальні наміри і вибрати не просто не померти – а творити таке життя, яке варте того, щоби його жити!
Рекомендації протоколів
За даними досліджень понад 90% суїцидальних смертей пов’язані з розладом психічного здоров’я, який можна діагностувати і ефективно лікувати, насамперед депресією. Щодо більшості розладів існує ефективна допомога, відповідно вчасна діагностика і фахове лікування може суттєво вплинути на попередження суїцидальної поведінки та загалом зменшити кількість суїцидів на планеті. Тому дуже важливим принципом допомоги при суїцидальності є належна діагностика та лікування наявних психічних розладів – зокрема медикаментозна, психотерапевтична.
Водночас суїцидальність сама по собі є завжди окремою проблемою, яка потребує першочергового менеджменту, адже вона несе загрозу життю – тому наявність суїцидальності вимагає згідно протоколів окремого плану допомоги скерованої на забезпечення пакету «антисуїцидальних втручань» орієнтованого на моніторинг стану, кризову допомогу при потребі, ефективні шляхи протидії суїцидальним мотивам, збільшення сили факторів «за життя», залучення належної соціальної підтримки, і в окремих випадках також – госпіталізацію, лікування в умовах терапевтичного середовища/спільноти та ін. Такий пакет допомоги у формі окремого протоколу когнітивно-поведінкової терапії орієнтованої на менеджмент суїцидальності має високі показники ефективності у дослідженнях і застосовується нами в центрі «Коло сім’ї». Водночас існують схожі протоколи у моделі діалектично-поведінкової терапії, методики колаборативного менеджменту суїцидальності та ін.
Важливою частиною цих протоколів є залучення соціальної підтримки. Чутливість середовища та належна підтримка може мати визначальний вплив на якість життя особи і бути важливим фактором «за життя». Соціальна ізоляція – вагомий чинник ризику самогубства. Відповідно втручання, які ведуть до зміцнення соціальних зв’язків, відчуття приналежності є дуже важливими. Водночас рідним, друзям, колегам особи може бути дуже важливою належна психоедукація та розуміння проблематики суїцидальності, та як діяти, щоби підтримати особу.
Програма допомоги у "Колі сім'ї"
В центрі “Коло сім’ї” функціонує надає спеціалізовану допомогу дітям, молоді та дорослим з суїцидальністю. Дана допомога включає в себе:
- Комплексне обстеження, представлення інформації та узгодження плану допомоги
- Психотерапевтична допомога, що може включати в себе розробку та реалізацію антисуїцидального плану, кризові втручання, супровід
- При потребі скерування у партнерські установи для надання необхідної спеціалізованої допомоги (для прикладу, лікування у стаціонарних умовах)
- Підтримку та консультативний супровід рідним
- При потребі – консультування/супровід в освітніх закладах, соціальному середовищі, закладах праці та ін.
- Спеціалізована допомога щодо наявних психічних розладів (депресії, ПТСР, тощо) – медикаментозне лікування, психотерапія та ін.