Симптоми та сучасне наукове розуміння
Панічний розлад та розлад із тривогою за здоров’я є власне проявами такого роду тривожних розладів. При панічному розладі особа страждає від страху панічних атак та їх можливих наслідків. Панічні атаки самі по собі не є чимось рідкісним і не є розладом – вони є проявом раптової активації в організмі системи тривоги, яка мобілізує тіло і психіку до «реакції втечі» – відтак супроводжується сильною тривогою, серцебиттям, прискореним диханням, напруженням м’язів, інтенсивним потовиділенням, сухістю в роті та цілим рядом інших тілесних і психічних симптомів, які є наслідком виділення адреналіну та активації симпатичної нервової системи. Такі симптоми можуть виникнути у будь-кого з нас, коли ми стикаємося з раптовою небезпекою або ж інколи вони виникають спонтанно як «помилкове увімкнення сигналізації» – наприклад, після періоду хронічного стресу, виснаження, безсоння та ін. Коли такий приступ виникає спонтанно у формі панічної атаки, природньо, що людина може бути розгублена щодо причини такого стану, хвилюватися, що це є ознакою можливого інфаркту, чи астми, провісником інсульту чи божевілля. Якщо лікарі зможуть належно діагностувати панічну атаку і пояснити особі її походження та безпечність, то проблема на цьому для багатьох осіб може вичерпатися. Якщо ж у особи фіксується помилкове сприйняття даних симптомів як ознаки наявності небезпечної тілесної чи психічної хвороби, то само по собі воно веде до подальших переживань, а відтак постійної тривоги – і повторення панічних атак. У відповідь у багатьох осіб з’являються постійні переживання за здоров’я і часто розвивається страх виходити з дому чи залишатися наодинці без супроводу, бути у місцях, де може статися приступ, але може бути складно вийти чи отримати поміч (громадському траспорті, людних місцях тощо) – відтак цей страх може вести до суттєвих обмежень у пересуванні, самостійності, бути великим стресом як для особи, так і для її рідних – такий страх носить назву агорафобії.
Розлад із тривогою за здоров’я є інколи самостійним за походженням, але часто він є еволюцією панічного розладу. При ньому особа боїться не панічних атак (як при панічному розладі), а загалом або імовірності розвитку небезпечної хвороби у майбутньому (наприклад, онкологічної), або окремих симптомів пов’язаних з активацією симптомів тривоги (сухість у роті, спазми у кишківнику, тремтіння кінцівок тощо), надаючи їм часто помилкових значень (трактуючи як симптоми можливих тілесних хворіб) і багато переживаючи за це. Відтак особа часто потребує частих, повторних медичних обстежень, лікарських консультацій, щоби «заспокоїтися». Фіксуючись на симптомах та надмірно переживаючи за здоров’я особа також може суттєво інвалідизованою з огляду на це, суттєво обмежувати фізичну активність, це теж може вести до значних порушень у академічному, професійному, соціальному житті.
Тривога за здоров’я може стосуватися не лише власного, але й рідних – зокрема у батьків може набувати форми надмірної тривоги за здоров’я і розвиток дитини, що також може не лише спричиняти дистрес батькам, але й вести до надмірних обстежень, зайвих лікувань та необґрунтованих обмежень для дитини (обмеження фізичної активності, контакту з ровесниками тощо) – відтак теж потребує належної уваги та вчасної допомоги.
Поширеність панічного розладу та розладу тривоги за здоров’я становить близько 2-4%, переважно цей розлад починається у підлітковому та молодому дорослому віці і без належної допомоги може набувати хронічного перебігу.
Вчасне виявлення цих розладів і скерування за належною допомогою – передумова ефективного лікування!
Рекомендації протоколів
Основними сучасними рекомендованими формами допомоги при панічному розладі та розладі із тривогою за здоров’я є медикаментозна терапія та когнітивно-поведінкова психотерапія.
Є ефективні методи лікування панічного розладу та розладу із тривогою за здоров’я!
Програма допомоги у «Колі сім’ї»
У центрі «Коло сім’ї» діє спеціалізована програма допомоги дітям, молоді та дорослим з панічним розладом та розладом із тривогою за здоров’я, яка ґрунтується на рекомендаціях сучасних міжнародних протоколів. Програма пропонує такі методи допомоги:
- Комплексне обстеження, представлення інформації та узгодження плану допомоги.
- Індивідуальну когнітивно-поведінкову терапію.
- Медикаментозну терапію (якщо потрібно).
- Інші втручання (якщо потрібно – залучення рідних, лікування супутніх розладів тощо).
У випадку роботи з дітьми та молоддю ми завжди залучаємо батьків, щоби допомогти їм виробити правильну стратегію підтримки дитини і протидії симптомам розладу. В окремих випадках залучення рідних може бути потрібним і при роботі з дорослими особами з даними розладами, адже часом воно суттєво позначається на житті сім’ї і рідні можуть бути значним джерелом підтримки у подоланні існуючих проблем. Якщо дані розлади суттєво порушують адаптації дитини в освітньому закладі, то ми часто співпрацюємо з педагогами задля забезпечення належної підтримки в школі.