Ігрова залежність – хронічний розлад, що може прогресувати і мати виражений негативний вплив на різні сфери життя людини. На важку форму цього розладу страждають від 0.5 до 1% дорослого населення, а загалом 4-5% мають ігрову залежність. Варто зазначити, що лише 10% осіб з ігровою залежністю звертаються за допомогою. Цей розлад може мати руйнівний вплив на фінансове становище, сімейні стосунки, роботу, навчання та інші сфери життя людини. В міру наростання ігрової залежності часто поглиблюються почуття сорому, вини, може мати місце розвиток депресії. Азартні ігри можуть бути шляхом, щоб уникнути чи ухилитись від незручних, чи болісних почуттів на короткий час, однак в довготерміновій перспективі це тільки загострює проблему. Від 13 до 40% патологічних гравців роблять спроби самогубства, у 32-70% відзначаються суїцидальні думки.
Симптоми та форми розладу
Людина з ігровою залежністю – це особа, яка витрачає час і гроші на азартні ігри в такий спосіб, що це негативно впливає на різні сфери життя. Розрізняють «епізодичну» та «постійну» ігроманію, яка може відбуватись онлайн (тобто через інтернет) або офлайн і проявляється:
- порушенням контролю над азартними іграми (наприклад: початок, частота, інтенсивність, тривалість, припинення, контекст);
- підвищення пріоритету азартних ігор такою мірою, що азартні ігри отримують перевагу над іншими життєвими інтересами та повсякденною діяльністю;
- продовження азартних ігор попри настання негативних наслідків.
Для того, щоб діагностувати розлад ігрової залежності, повинні бути щонайменше чотири з нижче перелічених симптомів, які тривають протягом 12 місяців:
- Потреба збільшувати розмір ставок з метою досягнення бажаної гостроти відчуття;
- Неспокій або дратівливість при спробах зменшити час гри або припинити грати;
- Неодноразові безуспішні спроби контролювати власну пристрасть до гри, скоротити час гри або припинити грати;
- Надмірна заклопотаність грою (наприклад, постійне повернення в думках до минулого досвіду ігор, думки про те, як отримати перевагу в грі, або планування чергової можливості зіграти, продумування способу знайти кошти для гри);
- Потреба часто грати в азартні ігри при переживанні дистресу (відчуття безпорадності, провини, тривоги, пригніченості);
- Повернення з метою відігратися через кілька днів після програшу (повернути програне);
- Брехня з метою приховати рівень залученості в гру;
- Азартні ігри ставлять під загрозу стосунки з близькими, роботу, навчання або перспективи кар’єрного зростання;
- У разі відсутності коштів через гру людина перекладає розв’язання цих проблем на інших.
Важливо зазначити, що для діагностики цього розладу ігрова поведінка не має бути спричинена епізодом манії (при біполярному афективному розладі).
Сучасне наукове розуміння
На розвиток цього розладу, як кажуть наукові дослідження, впливають наступні фактори:
- Генетична схильність та темперамент. Дослідження демонструють, що патологічні гравці та споживачі наркотичних речовин поділяють схожу генетичну схильність до імпульсивності й прагненні до пошуку вражень. Так само як залежні від психоактивних речовин потребують сильніших доз, патологічні гравці потребують щоразу більш ризикованих дій. Споживачі наркотичних речовин, відчувають симптоми відміни, коли їх позбавляють хімічної речовини, а азартні гравці, страждають від позбавлення гострих відчуттів, яких вони очікують і прагнуть.
- Вплив сім’ї та середовища загалом. Якщо у членів сім’ї є чи були проблеми з азартними іграми, чи іншими формами залежностей, шанси, що вони з’являться у гравця, теж є вищими. Також, якщо людина жила в середовищі де зазнавала різного роду скривдження, втеча в «інший світ», могла допомагати справлятися з цим досвідом.
- Нейробіологічні зміни – «гіперзбудження» центрів приємності та порушення виконавчих функцій лобної кори (частина мозку яка, відповідає за раціональну оцінку та контроль). Гіпотезу про те, що патогенез розладу пристрасті до азартних ігор пов’язаний із порушеннями контролю імпульсів, підтверджують дослідження, які виявили зміни метаболітів серотоніну як у патологічних гравців, так і у пацієнтів із порушеннями контролю імпульсів.
Рекомендації протоколів
Сучасні наукові протоколи рекомендують наступні терапевтичні втручання:
- Когнітивно-поведінкову терапію. Терапія може відбуватись як у груповому, так індивідуальному форматах.
- В деяких випадках можуть бути корисними медикаментозні втручання.
- Психосоціальний супровід рідним, при потребі сімейна терапія та ін.
Участь у групах, відвідування індивідуальних КПТ-сесій, виконання вправ та домашніх завдань ведуть до можливості стримуватись від азартних ігор та показали найкращий результат.
Звертатися до фахівців рекомендується за перших ознак розвитку проблеми – адже раннє втручання це можливість теж запобігти розвитку вторинних розладів та проблем (соціальних, фінансових і т.д.).
Програма допомоги у "Колі сім'ї"
В центрі “Коло сім’ї” особи з ігровою залежністю можуть отримати:
- Комплексне обстеження та представлення інформації щодо наявних проблем та можливостей допомоги;
- Індивідуальну когнітивно-поведінкову терапію;
- Психотерапевтичні втручання та медикаментозна терапія при наявності супутніх розладів та проблем;
- При потребі – психологічний супровід та підтримка рідним;
- При потребі скерування до відповідних фахівців та партнерських закладів з метою забезпечення інших спеціалізованих форм допомоги.