Симптоми та сучасне наукове розуміння
Основним симптомом цього розладу є те, що людина часто надміру хвилюються за один (хоч як правило 5-7) дефект зовнішності – який реально не помічають сторонні особи чи ж вважають мінімальним. Як наслідок таких переживань, особа часто перевіряє свій зовнішній вигляд і робить різноманітні дії, скеровані на те, щоб або замаскувати уявну ваду або отримати завірення, що вона незначна (косметика, пошук завірень, самообстеження у дзеркалі, маскування різних частин тіла, пластичні операції, порівняння себе з іншими і т.п.). Ці переживання та нейтралізуючі дії є сильно виражені, забирають багато часу, спричиняють страждання і суттєво погіршують якість життя людини.
Є декілька ключових факторів, які можуть вплинути на появу цього розладу:
- надмірний акцент на зовнішньому вигляді, особливо в молодому віці, оскільки, як, часто думають підлітки, це може вплинути на успішність майбутнього
- культура і середовище з надвисокими і специфічними стандартами, щодо розуміння краси
- низька самооцінка, схильність до тривоги та зациклення.
Вчасне виявлення дизморфофобічного розладу і скерування за належною допомогою – передумова ефективного лікування!
Рекомендації протоколів
Основною сучасною рекомендованою формою допомоги при дизморфофобічному розладі є когнітивно-поведінкова психотерапія (КПТ). Інколи, при супутніх виражених формах тривоги чи депресії допоміжним може бути медикаментозне лікування.
Суттю КПТ при дизморфофобічному розладі є допомогти людині переосмислити ставлення до свого тіла, навчитись приймати та цінувати себе вповні, помічати спотворені та некорисні переконання про зовнішність, звільнитися від потреби нейтралізуючих дій, а також розвивати та плекати інші сфери свого життя.
Програма допомоги у «Колі сім’ї»
У центрі «Коло сім’ї» діє спеціалізована програма допомоги дітям, молоді та дорослим з дизморфофобічним розладом, яка ґрунтується на рекомендаціях сучасних міжнародних протоколів. Програма пропонує такі методи допомоги:
- Комплексне обстеження, представлення інформації та узгодження плану допомоги.
- Індивідуальну когнітивно-поведінкову терапію.
- Медикаментозну терапію (якщо потрібно).
- Інші втручання (якщо потрібно – залучення рідних, лікування супутніх розладів тощо).
У випадку роботи з молоддю ми завжди залучаємо батьків, щоби допомогти їм виробити правильну стратегію підтримки дитини і протидії симптомам розладу. В окремих випадках залучення рідних може бути потрібним і при роботі з дорослими особами з даним розладом, адже часом він суттєво позначається на житті родини, і рідні можуть бути значним джерелом підтримки у подоланні існуючих проблем. Якщо дані розлади суттєво порушують адаптацію молодої особи в освітньому закладі, то ми часто співпрацюємо з педагогами задля забезпечення належної підтримки в освітньому закладі.