Зустрічаючи термін – психологічна зрілість, чи замислювались ви, що це означає фактично? Яким чином вона визначається? Якими якостями наділяється зріла особистість, і звідки ці якості в неї беруться?
Пропоную знайти відповіді на ці питання.
Подивимось, спершу, які сфери оцінюються при визначенні ступеня зрілості:
1. Когнітивна. Тобто психічні процеси, які виконують функцію раціонального пізнання. Зокрема переконання, уявлення. В свою чергу їх можна розділити на переконання про інших, світ, себе, події. Чим більш переконання наближені до реальності, є об’єктивні, тим більш вони адаптивні, функціональні, тобто здорові та зрілі.
2. Емоційна. Здатність зрозуміти та відчути стан іншої людини у формі співпереживання. Поважати її внутрішній досвід. Розуміння впливу власної поведінки на інших.
3. Імпульс-контроль. Визначається здатність керувати собою. Здатність діяти послідовно, брати відповідальність, відтерміновувати нагороду. Керуватись в своїх діях власними цінностями та внутрішньою мотивацією. При чому надмірний контроль, як і крайня імпульсивність не є виявом зрілості. А це надмірний ризик, повторювані проблемні форми поведінки – азартні ігри, нерегламентовані комп’ютерні ігри та соціальні мережі, зловживання психоактивними речовинами, шопоголізм, проміскуїтет тощо.
4. Інтерперсональне функціонування. Доброзичливість. Повага до інших. Здатність встановлювати та підтримувати контакт. Відстоювати свої права в не агресивній манері. Готовність та вміння розривати стосунки, якщо вони жорстокі. Відновлювати стосунки після конфліктів.
До речі, ці сфери продовжують розвиватись все життя. Особливо у тих, хто не стоїть на місці. Пригадується вислів Льюїса Керрола “Треба бігти з усіх ніг, щоб тільки залишатись на місці, а для того, щоб кудись потрапити, треба бігти, як мінімум вдвічі швидше”.
Гарна новина в тому, що гармонійність цих сфер закладена в людях на генетичному, еволюційному ґрунті. Кожна людина/дитина має шанс стати дорослою здоровою особистістю. Проте це відбувається лише за певних умов. Як для насінини потрібні стабільні, сприятливі умови для проростання та подальшого розвитку в дорослу рослину, так і для людини потрібні умови. Цими умовами є базові психологічні потреби. Базові, бо саме вони закладають фундамент здорових якостей. А без фундаменту архітектура нестабільна та розбалансована.
Так, безпечна прив’язаність в дитинстві – стабільність, безпека, піклування, емоційна підтримка – розвиває мужність, відкритість до нового, стресостійкість та витривалість.
Достатньо задоволена потреба в автономії, самостійності, компетентності – розвиває здатність діяти самостійно, чутися впевнено, покладатися на себе, організовано вчитися, працювати, розвивати і реалізовувати свої здібності.
Свобода висловлювати свої емоції та потреби, право на автентичність – вчить поважати себе, приймати та турбуватися про себе. Тобто бути доброзичливим до себе.
Спонтанність та гра, право досліджувати, пізнавати – сприяє розвиткові творчості. Закладає вміння радіти моменту, святкувати та насолоджуватись життям.
Кордони та межі, реалістичні вимоги – допомагають доброзичливо ставитись до інших, достатньо контролювати себе, організовано та послідовно діяти.
Не важко зрозуміти, якими є важливими всі ці речі для повноцінного, здорового дорослого життя. І ще одна гарна новина в тому, що у випадку недостатньо задоволених базових потреб у дитинстві, їх можна реалізовувати в психотерапії, зокрема в схема-терапії спеціальними техніками та через терапевтичний стосунок. Кожен має шанс стати кращою версією себе, бути психологічно зрілим та щасливим!