Ми, як дорослі, прагнемо дати дітям найкращі миті у житті, щоб їх дитинство було радісним і безтурботним. Та коли діти стикаються із травматичними подіями і у дитини діагностується ПТСР, нам важливо розуміти, якої допомоги буде потребувати дитина. Дитяча психотерапія при посттравматичному стресовому розладі (ПТСР) включає три ключові етапи, кожен з яких спрямований на відновлення емоційного благополуччя та адаптацію дитини після травматичної події.
Першим етапом у психотерапії є етап дистанціювання і відчуття безпеки. Цей етап полягає в створенні відчуття безпеки та дистанціювання від травматичного досвіду. Він включає підтримку та турботу про дитину, спрямовану на повернення до звичайного життя. Важливо, щоб дитина відчувала підтримку близьких та мудрих дорослих, які допомагають нормалізувати її емоції та підтримувати відчуття безпеки. Дитина повинна відчувати, що травматична подія не повториться, а підтримка залишиться сталою. Ось декілька завдань, які необхідно виконати на цьому етапі:
- створити зону комфорту: у центрі цього етапу є формування для дитини простору, де вона може відчувати себе безпечно і захищено. Психотерапевт спільно з близькими допомагає визначити та реалізувати конкретні області та ситуації, які дитина вважає безпечними. Це може включати домашнє оточення, певні дії, час для розваг та ритуали, які допомагають створити стійке відчуття комфорту.
- побудувати системи підтримки: важливим компонентом є побудова системи підтримки, що включає близьких дорослих, які розуміють особливості психотравмуючої події та стають для дитини мудрими порадниками. Це може бути родина, вчителі, друзі чи інші значимі особи. Психотерапевт сприяє встановленню взаємозв’язків і підтримує комунікацію, щоб дитина відчувала, що не сама, і завжди може звернутися за допомогою.
- навчити механізмів саморегуляції: дитина може вчитися ефективно керувати своїми емоціями та стресом. Психотерапевт надає дитині прості та ефективні техніки саморегуляції, такі як глибоке дихання, медитація або фізична активність. Важливо, щоб ці методи входили в повсякденне життя, створюючи можливість для дитини ефективно використовувати їх в будь-який момент.
- відновити рутину: відновлення рутини є ключовим елементом допомоги дитині відчути стабільність та порядок у своєму житті. Психотерапевт спільно з батьками чи опікунами допомагає створити структурований графік, який включає час для навчання, відпочинку, ігор та сну. Це допомагає дитині відчувати передбачуваність, що в свою чергу збільшує відчуття безпеки.
Загалом перший етап психотерапії визначає основи для подальшого відновлення дитини, створюючи стійке відчуття безпеки та підтримки, яке буде фундаментом для подальших етапів лікування.
Другим етапом є делікатне опрацювання травматичної події через травмо-фокусовану когнітивно-поведінкову психотерапію. Для цього психотерапевт використовує різноманітні техніки, включаючи розповіді, гру, малювання та інші творчі методи для того, щоб дитина могла висловити свої емоції та переживання. Спільно з психотерапевтом дитина створює послідовну історію, інтегруючи травматичний досвід в контексті свого життя. Тут важливо не лише розкрити подію, але й забезпечити, щоб дитина розуміла, що це не її провина, і розвивати позитивні переконання про саму себе. Ось, як це відбувається:
- найперше створюється безпечний простір: за допомогою відповідних технік травма-фокусованої когнітивно-поведінкової терапії в уяві створюється безпечне місце, де дитина наповнюється спокоєм і в яке вона кожного разу може повернутись в разі необхідності.
- далі створюється історія переживань, допомагаючи дитині розкрити, розібрати та інтегрувати свої емоції та думки, пов’язані з травматичною подією. Психотерапевт використовує техніки структурованої розмови та питань, щоб допомогти дитині конструювати послідовну історію, яка включає в себе всі аспекти та контекст травматичного досвіду. Крім цього, психотерапевт допомагає дитині побудовати ширшу історії життя, де травматична подія є лише однією з частин цього наративу. Терапевт активно сприяє розумінню дитиною того, що травматична подія не визначає її повністю, але може стати джерелом розвитку та росту.
- важливим моментом в опрацюванні травматичного досвіду є застосування позитивних повідомлень та переконань: терапевт допомагає створити нові, позитивні переконання, які допомагають дитині переоцінити себе та свою роль у травматичній події. Важливо підкреслити, що травматична подія не була наслідком поведінки чи вибору дитини, але може служити як крок для розвитку внутрішньої сили та стійкості.
Важливо зауважити, що на другому етапі проведення психотерапії враховуються індивідуальні особливості дитини, її темп опрацювання травматичного досвіду, її усталені переконання щодо своєї ролі у цій подій і т.д. Це сприяє глибокому і структурованому опрацюванню травматичної події та готовності дитини переходити на завершальний етап роботи.
Третій етап у допомозі дитини з ПТСР – це етап повернення до життя і власного відновлення. На третьому етапі фокус зміщується на підтримку дитини у поверненні до нормальних щоденних активностей та відновленні її соціального життя. Психотерапевт спільно з дитиною і її сім’єю створює індивідуальний план відновлення, що включає участь у шкільних заняттях, взаємодію з друзями та реалізацію інтересів. Важливо, щоб цей процес був поступовим та адаптивним, з урахуванням потреб і темпу самої дитини. Цей етап включає:
- поступове повернення до щоденної рутини: на цьому етапі важливо допомагати дитині плавно відновлювати звичну щоденну рутину. Психотерапевт спільно з батьками, вчителями та іншими значимими особами розробляє індивідуальний графік, що враховує можливості та потреби дитини. Це включає участь у шкільних заняттях, заняттях спортом, розвиваючих заняттях та інших активностях.
- підтримку в соціальній адаптації: це включає відновлення соціальних взаємодій з друзями, участь у групових заняттях та забезпечення можливостей для комунікації та взаємодії з однолітками.
- допомога в навчанню та пізнавальному розвитку: психотерапевт взаємодіє з освітніми установами для підтримки дитини в навчанні та розвитку. Це може включати в себе проведення індивідуальних уроків, розробку спеціальних програм або внесення змін у навчальні підходи для оптимізації процесу навчання.
- розвиток ресурсних активностей: це може бути залучення в різноманітні заняття, такі як спорт, мистецтво, танці, які допомагають дитині розкрити свій потенціал та знайти радість у творчих та активних зусиллях.
- забезпечення сприятливого розвитку особистості: на цьому етапі психотерапевт активно сприяє формуванню позитивного образу себе та самооцінки у дитини, усвідомленню винесених уроків з пережитої події. Важливо надавати позитивний зворотній зв’язок та підтримку для підсилення внутрішньої сили та самовизначення.
- підтримку сім’ї: психотерапевт працює з родичами, щоб допомогти їм створити підтримуюче та здорове середовище для дитини та в разі необхідності оволодіти стратегіями самодопомоги.
- підготовку до майбутнього: психотерапевт сприяє формуванню навичок та стратегій, які допоможуть дитині ефективно впоратися зі стресом та труднощами у майбутньому. Це включає роботу над формуванням цінностей, стратегіями копінгу, підвищенням рівня самостійності та розвитком навичок управління емоціями.
Третій етап психотерапії ставить акцент на повному відновленні та підготовці дитини до успішного функціонування в її повсякденному житті та сприяє розвитку стійкості та позитивної взаємодії з навколишнім середовищем.