Вона народжується не тоді, коли легко – а коли важко, коли по-справжньому дуже і дуже важко – але попри все робиш вибір долати труднощі, не відступаючи перед випробуваннями…
Вона народжується не лише тоді, коли нам усе вдається – але дуже часто тоді, коли падаєм. Але її породжують не падіння – а вибір вставати, вибір зводитися знову і знову…
Вона приходить тоді, коли просто приймаєш усі труднощі і випробування – без нарікань, без запитань, стогонів і обурень «чому, і за що, і саме зі мною чи нами»? Приймаєш – бо просто знаєш за ради чого – і оте «заради чого» наповнює душу світлом, а серце тихою радістю…
Вона живиться отим «заради чого» – сповнена непереборної сили Правди…
Вона приходить від вибору – вистояти, витривати, перемогти – що б не було і скільки часу це б не зайняло…
Ця сила не про велику чисельністю армію чи про грізну зброю, вона не про велике – вона про величне… Вона не про самозакоханність, а радше про смирення…
Вона завжди об’єднує – але об’єднує в Правді. А коли об’єднує – творить неймовірну енергію, незламну міць…
Вона народжується з рішучості Любові… Вона сповнена Світлом… І саме це Світло робить цю силу ясною та гармонійною… І саме чистота серця, відсутність у ньому темряви – робить стільки простору для того, щоби оця сила могла проявитися…
Ця сила життєдайна. Вона не руйнує. Вона творить життя. Вона зцілює рани. Відроджує і воскресає усе те, що живе, що має жити… У ній – сила Весни…
Вона дуже гарна ця Сила… Вона гарно звучить і гарно сяє… Біля неї хочеться бути і у ній хочеться перебувати… Вона наче існує поза нами, хоча проявляється через нас…
Вона приходить, коли їй відкритися – а тому така схожа на диво – коли здається уже стільки втоми, вона з’являється наче друге дихання… Вона дає крила – про існування яких, ми навіть не знали…
Ми як народ сповнюємося зараз цієї Сили. Вона веде нас до Перемоги…
Але вона потрібна буде нам не лише для Перемоги – адже попереду у нас – Весна…