Переживши травматичний спогад, діти, а деколи й батьки уникають розмов про це.
☝️ Але це – некорисна стратегія. Від того, що ми будемо ховати болючу рану – вона не перестане боліти. Рани потребують догляду, щоб із часом вони були зцілені. Тому травматичний досвід потребує бути почутим та вплетеним у спогади дитини.
Пропонуємо декілька вправ, які допоможуть пережити дітям досвід травматичної події.
Інструмент “Місце спокою”
Якщо до вашої дитини, яка пережила травматичну подію, спорадично навідуються непрохані думки у вигляді спогадів про цю подію – ви можете допомогти. Навчіть її уявляти місце спокою, де вона почуватиметься в безпеці. Це місце може відповідати реальному або бути уявним. Важливо одне – щоб в уяві дитини там їй було спокійно. Використовуйте усі відчуття у цьому місці: бачити, чути, нюхати, торкатися, смакувати. Так, заповнюючи деталі цього місця, дитина наближатиметься до досвіду заспокоєння.
Кнопка гарного настрою
На щастя, в пам’яті кожної дитини знайдеться не один радісний спогад. Ви, як батьки, ймовірно, знаєте про нього. Допоможіть дитині пригадати його. Пригадуючи, запропонуйте дитині торкатися до якоїсь частини тіла, яка буде ргарного настрою. Часто діти використовують кінчик носа або мочку вуха. Погодьтеся, запропоновані варіанти «кнопки» є легкодоступними – ними дитина може скористатися будь-де.
Вправа бурулька
Важливо навчити дитину розслабляти своє тіло, яке від пережитого досвіду часто перебуває у збудженому стані через думки та відчуття тривоги. Залучіть уяву. Допоможіть дитині уявити себе замерзлою бурулькою і водночас запропонуйте їй напружити тіло ще дужче. Тоді хай уява дитини домалює тепле сонце, яке поступово розморожує частини тіла дитини, а відтак воно стає розслабленим і спокійним.
Травматичний досвід потребує бути почутим та вплетеним у досвід дитини
Для маленьких дітей загорніть факти події в історію про героя, який пережив схоже. З підлітками створіть комікс чи залучіть ШІ для побудови історії, яка б була дещо схожа на їхню історію. Користуйтеся правилом поступового наближення до реальних подій. Прислухайтеся до дитини: вона сама вам скаже, коли на сьогодні досить.