Коли у вашої дитини є проблеми з управлінням злістю, то навчити її самоконтролю може стати вашою спільною метою і це те, що допоможе їй впродовж всього життя.
В цій статті ми розглянемо декілька ефективних стратегій управління злістю, що легко можна застосовувати в повсякденному житті і які допомагають сформувати навички самоконтролю у дітей.
Перш ніж ми почнемо навчати дітей справлятися зі своєю злістю, нам потрібно поговорити і роз’яснити що це таке і чому ми її відчуваємо.
Отже, пояснення має бути доступним для розуміння і співвідноситися з віком дитини. З молодшими це можна робити у формі казки, а десь з 7 років можна спробувати з’ясувати, що дитина вже знає про гнів. І далі дорослий може пояснити деякі факти про гнів зі свого досвіду. Наприклад: «Злість – це важлива емоція. Коли я злюся, я можу відчувати себе дратівливим, напруженим і тривожним. У мене можуть бути і певні негативні думки. Злість не погана емоція, вона має певну функцію, так наше тіло говорить нам, що якісь наші потреби незадоволені. Всі ми іноді відчуваємо злість. Мама і тато теж іноді відчувають злість. Ми можемо з тобою вивчити засоби, які допоможуть тобі контролювати її».
Добре, якщо Ви зможете поділитися прикладами реальних ситуацій, в яких ви відчували злість. Так само допоміжними можуть бути оповідання, мультики на цю тему.
Важливо допомогти дітям усвідомити, які є найпоширеніші ознаки злості. Тоді вони зрозуміють усі ті зміни та реакції, які відчувають у власних тілах, коли зляться.
Добре скласти список ознак злості з дітьми, ви можете підказати, якщо вони пропустять щось.
Найпоширеніші ознаки злості: Я відчуваю себе переповненим енергією. Я відчуваю, що не можу себе контролювати. М’язи напружуються. Дихання стає швидшим. Моє серце б’ється дуже швидко. Моє обличчя може почервоніти. Стає жарко. Мій голос змінюється. Я говорю швидше або навіть навпаки, я не можу говорити. Мої брови зсуваються. Очі напружуються. Мої губи стискаються. Мої ніздрі розширюються.
Допомогти дітям навчитися визначити тригери, що викликають злість, і, отже, запобігти її спалаху – ще одна із важливих задач. Тригерами злості можуть бути ситуації, настрій, дії, будь-що, що злить дитину. Якщо дитина навчиться виявляти тригери злості, вона зможе робити речі, які перешкоджають їй.
Найпоширеніші тригери у дітей: втома, голод, різке припинення діяльності, яка їм подобається, розчарування, тривога, почуття несправедливості. Але найкращим буде скласти цей список разом із дитиною.
Наступний крок – допомогти дитині навчитися висловлювати злість і зрозуміти різні ступені її прояву.
Гарним інструментом для того, щоб допомогти дітям висловити, наскільки вони сердиті є термометр злості.
Чудово було б разом з дитиною зробити цей термометр власноруч, але так само можна використати вже готові шаблони і просто їх доповнити або розмалювати.
Візуальна шкала дає дітям підказки, які допомагають їм виразити інтенсивність емоції.
Можна використовувати 5-бальну шкалу і для кожного рівня обговорити, як дитина почувається на кожному з них (1 щасливий / 5 надзвичайно сердитий) і як це проявляється. Для рівнів 1 і 2, оскільки тут діти ще почуваються добре, їм просто потрібно продовжувати робити все, що для них приємно.
Якщо мова йде про рівні 3, 4 і 5, вам потрібно допомогти скласти меню заходів з управління злістю, які допоможуть дітям заспокоїтися і контролювати свої емоції.
Цей крок є дуже важливою частиною успішного навчання управління злістю.
На етапі підготовки бажано разом з дитиною провести мозковий штурм та обговорити всі речі, які вона може робити, коли перебуває на кожному рівні шкали.
Наступним кроком є навчання навичок самозаспокоєння. Отже, тут на поміч прийдуть дихальні вправи, які допомагають розслабитися. Нижче декілька ідей, але ви можете разом з дитиною вигадати свої варіанти.
Уявіть, що ви насолоджуєтеся ароматом квітки, а після цього обережно дмухаєте на свічку.
Інша вправа на дихання «Лінива або перевернута вісімка». Ця дихальна техніка дуже проста, для початку треба намалювати вісімку, що лежить на боку, а далі треба простежити форму 8 пальцем, зробити глибокий вдих, проходячи першу половину, і видихнути, переходячи до другої половини.
Так само можна навчити глибокому диханню на рахунок 10 або уявляючи різні геометричні фігури.
І найбільш улюблена вправа дітей – дмухати мильні бульбашки, що дуже допомагає в заспокоєнні.
Інша вправа, яка допомагає бути дитині «тут і тепер» – заземлення. Заземлення допомагає наблизити розум і тіло до теперішнього моменту, а також використовується в якості стратегії протидії спалаху злості.
Наприклад, вправа 54321 – це дуже проста, але надзвичайно ефективна техніка заземлення.
Попросіть дитину назвати 5 речей, що вона бачить у кімнаті; взяти 4 речі, які можна відчути в цей момент; прислухатись і виокремити 3 звуки, які вона чує; відчути 2 різних аромати; одне щось спробувати на смак.
Якщо дитина вже дуже розлючена, то доведеться зробити дихальні вправи, перш ніж почати.
Так само дієвими стратегіями є взяти перерву від ситуації:
Зміна фізичного простору: піти до іншої кімнати, вийти на прогулянку, піти у тихе місце.
Перейти до нового заняття: подивиться улюблену телевізійну програму, почитати книгу, пограти в настільну гру, пограти з пластиліном, помалювати, послухати музику.
Фізичні навантаження: побавитися м’ячиком, пострибати, побігати.
Інші методики: починайте рахувати (1-10), обніміть улюблену м’яку іграшку, подумайте про речі, які роблять вас щасливими, перекусіть.
Всі ці ідеї добре оформити у картки, які дитина може використовувати для тренування. Використання візуальних засобів при навчанні дітей справлятися зі злістю має багато переваг: допомагають їм робити свій вибір, доповнюють або замінюють мовлення тим дітям, які не вміють спілкуватися, сприяють покращенню навичок саморегуляції.
Прекрасна ідея зберігати всі предмети, які допомагають дитині заспокоїтись, в одному місці, де легко отримати до них доступ. Це може бути зроблена власноруч гарна коробочка, що додасть вагомості цьому скарбу.
Так само дуже важливо пам’ятати, що управління злістю це практика, тому важливо почати її відпрацьовувати в моменти, коли діти спокійні та щасливі. Ви не зможете навчити їх «зупинятися, думати і вирішувати» посеред істерики. Їм потрібно навчитися автоматизувати цю послідовність у щасливому контексті.