Діти шкільного віку з синдромом Туретта часто мають надмірну тривогу. Вони можуть хвилюватися через те, що однолітки зауважать їхні тики, або як їх сприймуть у соціумі. Часто такі діти мають супутні тривожні розлади, наприклад соціальну фобію або генералізований тривожний розлад.
Щоб допомогти учневі впоратися зі своєю тривогою протягом навчального дня, вчителі можуть запропонувати наступні способи.
- Обговоріть з учнем і визначте ситуації, які викликають тривогу.
Потім можна обдумати з дитиною кілька проактивних способів адаптувати ситуацію та зробити її менш стресовою.
- Запропонуйте позитивні сценарії для практики під час ситуацій, що провокують тривогу.
Учень може навіть захотіти, щоб сценарії, написати на картках, тримати у своїй кишені або прикріпити скотчем до внутрішньої частини зошита чи столу.
«Я робив це раніше, я можу зробити це і цього разу».
«Просто почни із першої задачі на робочому аркуші, а потім продовжуй до наступної».
«Я непогано володію математикою, я просто ще погано ділю».
- Допоможіть учневі розвинути усвідомленість тривоги.
Деякі учні навіть не усвідомлюють, що їхня тривога наростає, доки вони не відчують перевантаження. Існують інструменти, які допомагають їм розвивати усвідомленість, наприклад, періодично «вимірюють температуру» за допомогою термометра страху, який є наочним допоміжним засобом, за допомогою якого вони можуть оцінити рівень своєї тривожності.
- Порадьте учневі використовувати стратегії заспокоєння.
Вчителі часто усвідомлюють напругу, що наростає, навіть раніше, ніж учень; учитель може спостерігати такі ознаки, як стискання кулаків або щелеп, або, можливо, учень стає тихішим або менш уважним тощо. Учитель може вербалізувати тривогу учня, підказати стратегію та нагадати йому про минулі успіхи. «Ти зараз виглядаєш напруженим. Ти можеш глибоко подихати, а потім закінчити завдання у робочому зошиті. Це тобі учора справді допомогло».
- Винагороджуйте студента за зусилля та використання стратегії, яка допомогла йому зберігати спокій і виконувати завдання.
Винагорода може бути такою простою, як веселощі, кольорові ручки та олівці або додатковий час на бажане завдання, наприклад комп’ютерну гру. Якщо учень займається з психотерапевтом з приводу тривожності, шкільному психологу може бути корисно співпрацювати з ним щодо плану лікування дитини, щоб забезпечити безперервність лікування в шкільному середовищі.
Підготовлено за матеріалами Tourette Association of America.