Емоційне приєднання – ефективний спосіб опанувати сильні почуття дитини.
Усі батьки колись стикались із сильними, бурхливими емоціями, або навіть істериками своїх дітей, а деякі батьки спостерігають їх регулярно. І це не просто – вміти дати раду в ситуації, коли дитину накриває емоційне цунамі, а всередині у дорослого у відповідь на дитячу реакцію назріває своя власна буря емоцій. Що ж робити в таких випадках?
Ми пропонуємо техніку емоційного приєднання. Ця техніка заспокоює, зміцнює стосунок, заохочує дитину до співпраці, розвиває навички емоційної регуляції і самоконтролю. Вона дає можливість дитині сприймати та добре засвоювати нову інформацію, а також робити правильні висновки.
Як ми знаємо, мозок має дві півкулі – ліву і праву. Кожна з них, якщо казати спрощено, має різні функції. Ліва (логічна, думаюча) півкуля допомагає структурувати, аналізувати інформацію, називати. Права (емоційна, творча) – допомагає здійснювати комунікацію, відповідає за творчість, емоції, уяву.
Сильні емоції “накривають” ліву півкулю, тому читання нотацій, пояснення, встановлення правил, а також покарання не є ефективними під час переживання таких емоцій.
Для того, щоб заспокоїти дитину і донести до неї потрібну інформацію, необхідно спочатку приєднатися до її правої півкулі. Визнати почуття дитини (навіть якщо вам вони здаються невідповідними і незрозумілими), назвати їх, дати їм можливість бути, не завдаючи нікому шкоди. Обійняти, поколихати, якщо дитина не проти. Показати, що ми бачимо і розуміємо, як їй зараз складно, і що ми готові бути поряд, доки в цьому буде потреба.
Коли ж емоції вщухли, шлях до лівої, логічної частини мозку відкрито. Тепер можна скерувати поведінку дитини, домовитись із нею про подальші дії, встановити правила тощо.
Якщо емоційне приєднання не спрацювало, продовжуємо емоційно приєднуватись доти, поки емоції не почнуть відпускати.
Якщо дитина все одно не заспокоюється, говоримо: “Я бачу, тобі важко заспокоїтись, я почекаю”. Чекаємо, приєднуємось знову і тільки потім керуємо поведінкою.