У сучасному світі професійна діяльність багатьох людей проходить в екстремальних умовах. Ефективність такої діяльності визначається не тільки професійними знаннями та навичками, а й професійно важливими властивостями, в числі яких – стійкість до стресів.
Саморегуляція діяльності є необхідним компонентом стресостійкості людини.
Синдром вигорання – це синдром, який з’являється на тлі хронічного стресу і веде до виснаження емоційних та особистісних ресурсів людини.
Характерними рисами професійного вигорання є: швидка та виснажлива стомлюваність, яка не проходить навіть після відпустки.
Жертвою вигорання може стати будь-хто. Руйнівний вплив психологічного стресу може бути навіть в прогресивних організаціях, оскільки розвиток стрес-реакцій має складну багатофакторну обумовленість: від організаційних особливостей закладу,організаційної культури, характеру самої роботи до особистісних рис людини, а також характеру їх міжособистісних взаємодій.
Перша стадія синдрому характеризується забуванням деталей і дрібниць. Це може проявлятися так: ви постійно забуваєте, чи внесли потрібний запис в документ чи ні, вирішили заплановані питання та інше.
Другий етап синдрому професійного вигорання характеризується значною втратою інтересу до роботи і до спілкування, як з колегами, так і з членами сім’ї. У людини може виникати відчуття в дусі «тиждень триває нестерпно довго», «четвер здається п’ятницею». До кінця робочого тижня у такої людини настає апатія і проявляються соматичні симптоми, такі як відсутність сил, брак енергії, головний біль і «мертвий» сон без сновидінь, схильність до підвищеної дратівливості.
Третій етап характеризується цілковитим особистісним вигоранням, що супроводжується втратою будь-якого інтересу до роботи і життя. Людині властива емоційна байдужість, відчуття безперервного спаду сил і втрата гостроти мислення. Такі люди прагнуть до усамітнення.
Розглянемо основні рекомендації, які допоможуть не «вигоріти»:
1.Ставтеся до себе з любов’ю;
2.Обирайте справу, яка вам подобається і уникайте занять, які не викликають у вас особливого ентузіазму;
3.Не варто шукати в роботі порятунок або щастя. Пам’ятайте, що вона є діяльністю;
4.Перестаньте жити за інших людей і сконцентруйтеся на своєму житті;
5.Приділяйте час не тільки роботі, а й своїм особистим інтересам і потребам;
6.Тверезо осмислюйте події тижня, що минув. Можете взяти за правило підведення підсумків;
7.Перед тим, як допомогти комусь, подумайте, чи дійсно людина цього потребує.
Не існує універсальних «ліків» від синдрому професійного вигорання. Будь-якій людині потрібно час від часу зупинятися для усвідомлення, що вона робить в даний момент, куди йде і до чого прагне. Поглянувши на свою діяльність з боку, є шанс побачити безліч нових можливостей.