Тривога при розлуці є нормальною частиною розвитку дітей, особливо у дошкільному та молодшому шкільному віці. Проте, якщо вона є надмірною і тривалою, це може свідчити про потребу в додатковій підтримці.
Такі діти можуть відчувати надмірний страх або занепокоєння при розлуці з батьками чи опікунами. Це може проявлятися у вигляді плачу, відмови йти до школи, фізичних симптомів (головний біль, біль у животі), або сильного чіпляння за батьків.
Вчителі можуть значно полегшити процес прощання для дітей із сепараційною тривогою за допомогою наступних стратегій:
- Створіть ритуал прощання: Спільно з батьками створіть ритуал прощання. Наприклад, батьки можуть використовувати одні й ті самі слова або жест прощання, які дитина сприймає як знак того, що все буде добре. Заохочення до короткого і позитивного прощання без зайвих затримок може зменшити тривогу. Тривалі прощання можуть посилити страх і невпевненість.
- Визнайте почуття дитини: Опустіться до рівня учня, подивіться йому в очі й дайте зрозуміти, що це нормально, якщо він засмучується. Нагадайте дитині, що вона знаходиться в безпечному місці, серед добрих і турботливих людей (як дітей, так і дорослих)
- Запевніть учня у поверненні батьків: Важливо нагадати дитині, що батьки обов’язково повернуться за нею після занять. Вчителі можуть показати на годинник або інший орієнтир часу, щоб дитина розуміла, коли очікувати зустрічі.
- Залучайте до діяльності: Вчителі можуть запропонувати дитині цікаве заняття або гру одразу після прощання. Це допоможе перемкнути увагу з моменту розлуки на щось позитивне.
- Відведіть учневі особливу роль. Запропонуйте дитині особливу допоміжну роль, наприклад, роздавати наклейки, розкладати робочі аркуші, витирати дошку тощо.
- Співпрацюйте з батьками. Спробуйте на мить поставити себе на місце батьків, які спостерігають, як їхня дитина переживає, а потім змушені йти. Співпраця з батьками для узгодження підходів щодо підтримки дитини, а також обговорення успіхів і труднощів може бути важливою для зменшення тривожних симптомів.
Важливо, щоб вчителі створювали підтримуюче середовище, де дитина відчуває себе в безпеці та прийнятою. Співпраця з шкільним психологом також може бути корисною для розробки індивідуального плану підтримки.