Ти їси забагато!
Ти їси замало!
Схудни!
Погладшай!
Соціум завжди диктував свої канони, параметри й стандарти краси від осиної талії й широких стегон до астенічної худорлявості. У різний час – інша ікона. Решту людей повинні так чи інакше слідувати цьому, підкорювати себе під ці канони й страждати через те, що «все одно не такі ідеальні».
Значна частина дітей, які часто чують про свою «неідеальність» згодом живуть з заниженою самооцінкою та у вічних потугах створити досконалу картинку для зовнішнього світу.
Згодом, коли така дитина намагається начебто вдосконалити свої «недоліки» – з’являються кардинально інші тези: «Як можна морити себе голодом?», «Тобто, спеціально викликає в себе блювоту?», «Нормальна людина не може стільки з’їсти?!». Це викликає ще більше почуття сорому та провини.
А розлад харчової поведінки, тим часом лише розвивається. А з ним й ціла низка інших, не менш складних психічних захворювань.
До найрозповсюдженіших розладів харчової поведінки належать: нервова анорексія, нервова булімія та розлад харчової поведінки з приступами переїдання.
Серед усіх розладів харчової поведінки найвищі ризики для життя припадають на нервову анорексію.
На що батькам варто звернути увагу або «червоні прапорці» розладів харчової поведінки:
- Дотримання дієти або обмежувальні харчові звички;
- Бажання їсти на самоті;
- Викидання їжі;
- Пропускання прийомів їжі;
- Раптова поява виснажливих та частих фізичних навантажень (біг, ходьба та інші);
- Регулярні зважування та вимірювання параметрів, надмірна «зацикленість» на формі тіла;
- Відвідування вбиральні одразу після прийому їжі;
- Зміни в настрої та поведінці (наприклад, надмірна дратівливість, соціальне дистанціювання, пригнічений настрій).
Фактори ризику та чинники, що сприяють розвитку розладів харчової поведінки
Причини розладів харчової поведінки багатофакторні та включають комбінацію біологічних, психологічних, соціокультурних факторів.
Біологічні фактори:
- пубертатні зміни;
- генетична схильність;
- активний ріст.
Психологічні фактори :
- занижена самооцінка;
- перфекціонізм;
- підвищена тривожність;
Сімейні фактори:
- складні сімейні події;
- проблеми у стосунках в сім’ї;
- дотримання дієт одного із членів сім’ї ;
- завищені вимоги й очікування з боку батьків.
Соціокультурні фактори:
- нереалістичні стандарти краси.
До симптомів нервової анорексії належать: обмеження у споживання їжі, що призводить до дуже низької ваги тіла. Даний розлад характеризується сильним страхом набрати вагу, наявністю поведінки, що перешкоджає набору ваги (навмисне викликання блювоти, вживання сечогінних та проносних засобів) та порушенням сприйняття власних ваги чи форми тіла. Також варто пам’ятати, що у дівчат пубертатного віку відсутні менструації.
Нервова булімія характеризується епізодами споживання необмеженої кількості їжі впродовж певного проміжку часу, відчуття відсутності контролю над споживанням їжі під час епізодів, наявністю невідповідної компенсаторної поведінки, аби запобігти збільшенню ваги (навмисне викликання блювоти, вживання сечогінних та проносних засобів).
При розладі харчової поведінки з приступами переїдання епізоди споживання необмеженої кількості їжі відбуваються навіть тоді, коли фізично немає відчуття голоду, відсутність контролю під час епізодів споживання їжі триває аж до відчуття некомфортного переповнення. Також при розладі з приступами переїдання наявне сильне почуття провини та огиди до самого себе.
Під час обстеження та лікування розладів харчової поведінки необхідна мультидисциплінарна команда фахівців: лікар-психіатр дитячий, лікар-педіатр, лікар-дієтолог психотерапевт.
Роль дитячого психіатра полягає у детальній діагностиці, моніторингу суїцидальних ризиків та фармакотерапії супутніх розладів.
Лікар-педіатр проводить моніторинг показників фізичного здоров’я, з врахуванням усіх фізичних наслідків недостатнього харчування або компенсаторної поведінки.
Психотерапевт проводить основні психологічні втручання. Психотерапія вважається центральною частиною успішного лікування розладів харчової поведінки
До ефективних психотерапевтичних втручань при розладах харчової поведінки належать: сімейна терапія, сфокусована на розладі харчової поведінки (СТ-А); індивідуальна когнітивно-поведінкова психотерапія, орієнтована на розлад харчової поведінки (КПТ-РХП).
Лікар-дієтолог спільно із батьками та дитиною/підлітком розробляє план харчування (складання харчової тарілки, при нервовій анорексії визначення потреби у споживанні додаткового висококалорійного харчування).
Процес одужання, як правило, довготривалий та потребує неабиякої терплячості від рідних та близьких дитини/підлітка, що страждає на розлад харчової поведінки.
Пам’ятайте, ваші діти не обирають мати розлад харчової поведінки. Втім, вони потребують вашої підтримки та допомоги.