Втекти від реальності, спробувати щось нове і «аби відчути себе дорослим». Більшість узалежнених твердять, що вперше спробували наркотики саме у період пубертату. Станом на 2019-2020 роки, 18% підлітків у віці 14-17 років мали досвід вживання психоактивних речовин. Це результати дослідження ЮНІСЕФ. Станом на сьогодні – цей відсоток невідомий. Інститут судової психіатрії стверджує, що у 2022-ому, 5, 7 % українських підлітків є залежними від наркотиків й проходять лікування у спеціалізованих медзакладах.
Ранні ознаки вживання психоактивних (наркотичних) речовин
- Фізичні ознаки: почервоніння очей, незвичні запахи на одязі чи тілі, часті носові кровотечі або постійний кашель. Також до фізичних ознак належить різкі зміни у вазі, зовнішності або особиста недбалість.
- Зміни в поведінці та настрої: підліток може стати більш замкнутим, агресивним, дратівливим або виявляти інші зміни настрою без явних причин.
- Різке зниження успішності, часті пропуски занять. втрата інтересу до навчання або проблеми з дисципліною можуть бути ознаками вживання наркотиків.
- Часті прохання про гроші без чіткого пояснення їхнього використання або зникнення цінних речей з дому можуть бути ознаками проблем з наркотиками
- Відчуження від сім’ї та друзів або часті конфлікти в цих стосунках, зміна кола друзів або відмова від колишніх захоплень і хобі.
Чинники, які впливають на розвиток розладу вживання психоактивних речовин
Розуміння та виявлення цих чинників може допомогти у створенні ефективних програм профілактики та лікування.
- Індивідуальні особливості (генетична схильність, імпульсивність, низька самооцінка та стресостійкість);
- Супутні психічні захворювання (розлади імпульс – контролю та поведінки, тривожні розлади, депресія);
- Сімейні фактори (вживання психоактивних речовин батьками, стилі виховання, напружена атмосфера в сім’ї;
- Травматичні події (досвід жорстокого поводження, свідками насильства).
Діагностичні критерії розладу вживання психоактивних речовин
Симптоми розладу вживання наркотичних речовин за DSM-5, що виникають упродовж 12-місячного періоду:
- Часто вживають у більших кількостях або впродовж тривалішого періоду, ніж було у намірах.
- Стійке бажання або невдалі спроби зменшити чи контролювати вживання.
- Значна частина часу витрачається на дії, необхідні для того, щоб отримати наркотичну речовину, вживати абовідновитись після впливу речовини.
- Непереборний потяг або сильне бажання чи внутрішне спонукання до вживання.
- Повторне вживання, що призводить до невиконання основних рольових зобовʼязань у роботі, навчанні чи вдома.
- Продовження вживання, попри постійні чи періодичні соціальні або міжособистісні проблеми, спричинені або загострені впливом наркотичної речовини.
- Вживання продовжується, попри усвідомлення постійної або періодичної фізичної чи психологічної проблеми, яка, імовірно, була спричинена або загострена вживанням психоактивної речовини.
- Зростання толерантності (потреба у помітно більшій кількості споживання речовини для досягнення бажаного ефекту).
- Симптоми, які виникають при відміні вживання психоактивної речовини.
Шляхи допомоги
Основною метою лікування є утримання від вживання речовин, що викликають залежність, а також запобігання рецидивів. Надання належної допомоги може значно покращити якість життя підлітків.
Психотерапевтичні втручання
Ефективними психотерапевтичними методами лікування розладу вживання психоактивних речовин є спеціальна модель сімейної терапії, мотиваційні втручання (метод мотиваційного інтерв’ювання) та когнітивно-поведінкова психотерапія (спеціальний протокол для лікування цього розладу).
Стаціонарне лікування показане, якщо є:
- інтенсивне і регулярне споживання психоактивних(наркотичних)речовин;
- відсутність сприятливого соціального середовища;
- невдалі попередні спроби припинити споживання ;
- високий ризик вчинення небезпечних дій.
Фармакологічне лікування застосовується у випадку, коли необхідно полегшити симптоми відміни.
Що робити батькам?
- Найперше й найважливіше-допомогти дитині зрозуміти проблему залежності.
- Спробуйте налагодити стосунки з дитиною. Намагайтесь зрозуміти і прийняти увесь спектр почуттів і емоцій, які зараз переживає ваша дитина. Лише так ви зможете вибудувати довірливу комунікацію. Дайте зрозуміти, що ви поруч у цей непростий період. Залучайте дитину до сімейних справ і частіше проводьте з нею час.
- Допоможіть вашій дитині обрати собі улюблене заняття чи хобі, яке приноситиме їй/йому емоційне задоволення.
- Намагайтесь бути ближчими до оточення вашої дитини. За можливості, познайомтесь з друзями дитини, підтримуйте спілкування з їхніми батьками. Також підтримуйте зв’язок з учителями, тренерами, викладачами дитини, які можуть повідомити про зміни у поведінці чи психоемоційному стані.
- Звертайтесь за допомогою до фахівців при ранніх ознаках вживання психоактивних речовин у дитини.