Розлад уникання/обмеження споживання їжі (Avoidant/Restrictive Food Intake Disorder, ARFID) — це відносно новий діагноз, введений у психіатричну номенклатуру у 2013 році.
Зазвичай починається в дитинстві, у дорослому віці зустрічається рідко. Точна причина розладу невідома, але вважається, що факторами ризику є низка біологічних, психологічних та соціокультурних проблем.
ARFID часто асоціюється з супутніми розладами психіки, такими як розлад спектру аутизму, розлад дефіциту уваги з гіперактивністю, депресія, тривожні розлади.
Також відомо, що хлопчики можуть мати вищий ризик розвитку ARFID, ніж дівчата.
Діти з ARFID обмежують об’єм та/або різноманітність їжі, яку вони споживають, але на відміну від інших розладів харчової поведінки, це уникання або обмеження їжі не пов’язане зі страхом повноти чи стражданнями через форму тіла, розмір або вагу.
Діти з униканням або обмеженням споживання їжі можуть не їсти через відсутність інтересу, низький апетит або після травматичного досвіду під час прийому їжі, такого як задихання, блювота. Вони можуть уникати споживання їжі через сенсорну чутливість до певних смаків, консистенції чи запахів.
Це уникнення та обмеження їжі призводить до серйозних медичних або психосоціальних наслідків.
Наприклад, до низького росту та/або ваги, дефіциту вітамінів, залежності від годування через зонд чи високоенергетичних добавок для задоволення потреб у калоріях, а також психосоціальних порушень (наприклад, труднощі з прийомом їжі в школі).
Нестача поживних речовин також може спричинити:
- запаморочення і непритомність через зниження тиску
- повільний пульс
- зневоднення
- слабкість м’язів і остеопороз
- анемію, гіпокаліємію
- низький рівень гормонів щитоподібної залози
- порушення менструального циклу або припинення менструацій (аменорея)
- порушення функціонування імунної системи
Лікування ARFID вимагає залучення мультидисциплінарної команди, яка включає педіатра, дитячого психіатра, психотерапевта/психолога. Оскільки ARFID є відносно новим діагнозом, дослідження різних психотерапевтичних методів обмежені, однак є певні докази на підтримку ефективності сімейної терапії для ARFID, когнітивно-поведінкової терапії для ARFID та поведінкових підходів для ARFID, орієнтованих на батьків.
Більшість дітей з цим розладом можуть лікуватись вдома, але діти з серйозною втратою ваги та недоїданням або серйозними проблемами зі здоров’ям потребуватимуть лікування у лікарні.
Враховуючи серйозні фізичні та психологічні наслідки, до яких може призвести цей розлад харчової поведінки, при перших ознаках важливо якнайшвидше звернутися за професійною допомогою.