Заходжу до бібліотеки зі списком дитячих книжок про війну – найвідоміших, тих, що найчастіше трапляються на очі в книгарнях. Привітна бібліотекарка швидко знаходить їх усі й пропонує ще інші на ту саму тему, тож на моєму столі швидко зʼявляється дедалі більше книжок – для різного віку, у різних стилях оповіді та ілюстрації. І це ще далеко не все, написане чи перекладене за час війни; невідомо, скільки такої літератури ще буде. Добре, що ці книжки є, але як же хочеться, щоб потреби в них не було. Далі – огляд лише шести з них. Кожна у свій спосіб переосмислює страшне й безглузде явище, яке ми називаємо війною, і може бути близькою як дітям, так і їхнім батькам – адже щоразу, коли дорослий пише або читає дитячу книжку про складне, він робить це і для себе.
Євген Степаненко та Соломія Степаненко «Абетка війни»
Цю книжку написали удвох тато і донька. Почали ще у 2014-му, коли Євген Степаненко воював на Сході України, а Соля чекала на нього в Києві. Тоді Євген уперше отримав листа від доньки в кишеньці бронежилета, який передали волонтери від дружини. Соля, як і будь-яка дитина, ставила несподівані й цікаві запитання, а Євген намагався відповідати на них обережно й правдиво. Вони листувалися і розмовляли телефоном про війну та мирне життя, і з цього постала абетка, де кожна літера – це один із вимірів війни. Наприклад, буква «А» в ній – це не «альпака» чи «ананас»: «А» – це «А коли закінчиться війна?».
Катрін Шрокке, Лілі Л’Арронж «Темні куточки. У мого татка ПТСР!»
Книжка має на меті пояснити дитині зміни в поведінці батьків, які повернулися з війни: чому вони раптом незвично реагують на звичні речі, можуть бути дратівливими, агресивними чи наляканими. Тато хлопчика повернувся з війни не таким, як був: замість жартів та ігор він мовчить, сумує і дивиться перед собою – у вікно чи у вимкнений телевізор. У нього безсоння і він вибухає гнівом, коли чує гучні звуки. Врешті мама йде з татом до лікаря, йому діагностують ПТСР, і він якийсь час перебуває в лікарні. Коли повертається, йому стає трохи краще. Хлопчик радіє з того, що батько потрохи повертається, а його іграшкове кенгуру Містер Твістер пояснює, що таке ПТСР, психічні розлади, психотерапія, як можна допомогти татові та що страждання батька – не через те, що син був нечемний.
Романа Романишин, Андрій Лесів «Війна, що змінила Рондо»
Рондо – особливе місто з тендітними, незвичайними мешканцями, які вирощують оранжереї зі співочими квітами. Війна з'явилася ніби нізвідки – темна і страшна. Вона сіяла чорні квіти, що затуляли сонце, і нищила все довкола. Мешканцям знадобився час, щоб усвідомити, що відбувається, і навчитися воювати. А ще – звикнути до червоних маків, яких ніколи не було раніше, а тепер ними всіяне все Рондо.
Аліна Отземко «Чому тато не вдома?»
Авторка написала книжку для свого сина та всіх дітей, що чекають на батьків з війни, щоб пояснити, чому одного дня близька людина одягнула дивний зелений одяг і зникла надовго. Розповідь ведеться від імені хлопчика, який пробує розібратись в тому, що відбувається довкола, і освоює словник війни – дізнається про міни, гармати, блокпости та зруйновані будівлі. Час від часу він бачиться з татом, який змінився й відпустив бороду, і навіть разом із мамою їздить до нього на Схід. Анотацію до книжки мав написати чоловік авторки, проте 7 червня 2024 року Василь Оземко («Тічер») загинув, виконуючи бойове завдання. Ця книжка присвячена йому.
Зоряна Живка, Оля Гайдамака «Півник»
Це стилізована під народну казка про самотню жінку, яка одного разу купує на базарі чорне курча і стає йому замість мами. Коли в місто приходить війна, а курча до того часу виростає у великого чорного півня, жінка дізнається, що її птах вміє перетворюватись на людину. У подобі чорного козака він рятує прийомну маму та інших мешканців міста. Використовуючи знайомий з дитинства народно-поетичний стиль, ця казка нагадує про присутність війни в наших наративах протягом різних етапів історії. На написання книжки авторку надихнула реальна історія про старшу пані з Маріуполя, яка не хотіла евакуйовуватися без свого півня – і волонтери вивезли їх обох. Письменницю не відпускав образ геть сивої жінки, що тікає від війни, тримаючи в руках чорного птаха.
Христина Лукащук «Казка про світло»
Ще одна книжка про тяглість війни і боротьбу, що випадає на кожне покоління. У казковій формі вона розповідає про козаків, оборонців Крут, вояків УПА, Майдан та повномасштабну війну. Тут у боротьбі зі злом допомагають русалки, чугайстри й янголи, а дивовижні ілюстрації доповнюють текст. Центральним метафоричним образом історії є Іскра божа — розуміння своєї ідентичності, памʼять про те, ким ти є. На Іскру зазіхає ворог, бо знає її цінність. Без Іскри душі людей заповнює темінь, але якщо її знайти, то нею можна осяяти світ.
Публікація підготовлена за підтримки проєкту “Психічне здоров’я для України” #MH4U