Поради вчителям у комунікації з тривожними учнями

Готовність до співпраці та розуміння ситуації – половина справи, коли в класі є тривожна дитина.
Приєднуйтеся до емоцій дитини, а не забороняйте їх. Говоріть, що бачите, як вона хвилюється. Нормалізуйте її стан, кажучи, що так буває і деякі діти, сильно переживають.
Поважайте, приймайте їхні почуття. Фраза: “Я знаю, що ти боїшся, але я знаю, що ти можеш впоратися з цим”- підтверджує почуття, дає надію і впевненість.
Спонукати дитину, соромити чи погрожувати під час хвилювань – тільки посилює відчуття тривоги. Тому потрібно обирати іншу стратегію.
Залучайте батьків до спільного обговорення стану дитини. Включіть до своєї команди шкільного психолога. Говоріть фактами, описуючи тривожну поведінку в школі, і як вона впливає на дитину. Делікатно скеруйте батьків за допомогою.
Обговоріть з батьками розроблені вами кроки, якими дитина може рухатись у подоланні своєї тривоги. Якщо батьки розгублені та не мають чіткого плану, скеруйте їх за додатковою допомогою до психолога.
Попросіть дитину виконувати малі кроки, які викликають найменшу тривогу. З часом збільшуйте завдання у міру того, як дитина справляється.
Повідомляйте батьків про успіхи і труднощі з виконанням завдань.
Ознайомте шкільний персонал з випадком дитини для попередження непорозумінь, зокрема, при виконанні завдань для подолання тривоги. Наприклад, щоб дитина змогла прийти лише на перерву в клас і вийти, важливо попередити директора, охоронця тощо.
Обговоріть з класом і згуртуйте дітей навколо того, як можна допомогти однокласнику у подоланні надмірної тривоги. Адже кожен зростає по-своєму і потребує підтримки.
Кажуть, що віра – це птах, який співає, коли ще темно. Тож, співайте своїм учням, бо кожен з них у чомусь зростає, вдосконалюється. Можливо, саме ваш погляд дитина буде згадувати, коли робитиме наступні несміливі кроки в своєму житті.