Щоб оберігати кордони, співіснувати з іншими державами, розвиватись і зберігати мову, традиції, культуру, країнам необхідно урегульовувати конфлікти з іншими державами, знаходити компроміси, майстерно вести переговори, поглиблювати міжнародне співробітництво та у самій державі, цьому слугує дипломатія.
Чи володієте ви цим мистецтвом у своєму житті, пильнуючи свій особистий простір? «Вийдіть на роботу у неділю!» або «З’їж ще шматочок, треба поважати господиню!» У яких ситуаціях вам було важко відстоювати права, де погоджувались або реагували агресивно? Що відчували і як насправді хотілось поводитись? Що завадило сказати бажане і чи можливо було відреагувати інакше, щоб задовольнити власні потреби і при цьому не порушити прав співрозмовника? Програйте ситуацію в уяві. Як почуваєтесь у новому варіанті поведінки?
Асертивність – це відповідь у здоровий спосіб, коли наші потреби незадоволені; це вміння відстоювати свої права та межі, висловлювати почуття, погляди та отримувати бажане чесно, прямо та з повагою. Заважає бути асертивним низька самооцінка й невпевненість у собі; гендерні та культурні ролі (складно відстоювати себе на роботі; виховання у дівчат поведінки – підкорюватись чоловікам); попередній досвід, коли асертивність мала негативні наслідки (втрачено роботу, друзів, партнерів); виховання, коли батьки знецінювали, вчителі критикували. Як наслідок, люди обирають пасивну поведінку: сутуляться, говорять невпевнено; занадто соромляться − не дивляться в очі; пасують перед будь-яким тиском; відходять від прямого обговорення проблеми, не говорять про бажання і потреби у прямій формі. Не вміють відмовляти; прохання інших виконують, навіть якщо для них це обтяжливо; не захищають своїх прав; дозволяють використовувати себе.
Невпевненість може проявлятися і в агресії – через крик, образу, розмахування руками, підозру, вимогливість і ворожість, намагання покарати іншу людину – це агресивна поведінка. Брак поваги до інших призводить до агресивного ставлення, бо я — важливий, інші — ні. Вони знецінюють та шантажують інших, щоб самоствердитись; схильні до сарказму, приниження. Галасливі, настирливі та владні; не контролюють емоцій; не зважають на емоції інших; отримують бажане, попри все; хвалять себе та критикують інших; конкурують і вважають, що перемога – це головне.
Які негативні наслідки пасивної та агресивної поведінки? Чи можливо у такий спосіб отримати бажане? Характерною особливістю асертивної поведінки є адекватна оцінка своєї відповідальності; невпевненої – прийняття відповідальності інших на себе; агресивної – перекладання на інших. Насправді, шанс задовольнити потреби можливо, якщо діяти асертивно.
Як формувати навички асертивної поведінки, стати дипломатом у своєму житті? Дон Міґель Руїс у своїй книзі «Чотири угоди» описує головні принципи асертивності.
1.Говоріть чесно, відверто. Уникайте слів, які можуть бути використані проти вас чи когось іншого. Не перебивайте. Говоріть про те, що розлютило.
2.Нічого не приймайте особисто. Вчинки інших — не ваша провина. Коли виникає проблема, зосереджуйтесь на її вирішенні, а не на пошуку винних.
3.Не припускайте. Знайдіть у собі мужність поставити запитання чи попросити те, чого хочете. Спілкуйтеся з іншими якомога відкритіше, щоб уникнути непорозумінь та драматизму.
4. Докладайте до всього максимальних зусиль. Втім за будь-яких обставин виконуйте свою роботу так добре, як тільки можливо в тій ситуації. Так ви не матимете підстав, щоб картати себе, це зміцнить вашу впевненість у собі.
Існує безліч технік, які допомагають тренувати асертивність. Наприклад, техніка висувати вимоги.
Ситуація. Колега постійно запізнюється на зустрічі, заходи, усіх підводить. 1.Описуємо ситуацію, якою вона є: «Ти хороший працівник, але пунктуальність теж важлива».
2. Висловлюємо своє ставлення до ситуації: «Я тривожусь у ситуації, коли ти запізнюєшся; я не знаю, чи можу на тебе розраховувати у відповідальній зустрічі».
3.Конкретизуємо, яких змін ми хочемо: «Я сподіваюсь, що ти навчишся планувати свій час більш чітко і приходитимеш вчасно».
4. Описуємо позитивні наслідки: «Якщо ти не запізнюватимешся, я буду відчувати повагу до себе і мого часу, я зможу більше довіряти тобі і залучати до більш серйозних проектів».
5. Описуємо негативні наслідки: «Якщо ні, то я буду вимушений залучати до заходів когось іншого».
6. Виражаємо надію: «Я вірю, що ти можеш ефективно планувати».
Тільки поважаючи одночасно себе та інших, можна досягнути асертивного мислення (я — важливий і ви — також). Асертивна поведінка не завжди веде до досягнення мети. Іноді програючи, наприклад, фінансово, ми виграємо, бо зберігаємо гідність і повагу до себе!
Тренуйтесь у життєвих ситуаціях відстоювати себе гідно або приходьте у «Коло сім’ї», де ми допоможемо навчитися асертивності!