Розлад із дефіцитом уваги та гіперактивністю (РДУГ) – один із найпоширеніших розладів психологічного розвитку. Його діагностують у приблизно 5% дітей, а це в середньому 1-2 дитини на звичайний клас із 30 дітей. Серед дорослих РДУГ мають приблизно 4% населення.
Порушення самоконтролю та саморегуляції – це основні симптоми РДУГ. Вони обумовлені біологічними особливостями мозку, а відтак спричиняють проблеми у сфері регуляції поведінки, уваги, емоцій та імпульсів. РДУГ не має відношення до поганого виховання, ліні, сили волі, впливу цукру чи відеоігор. Це нейробіологічний розлад, особливість роботи мозку.
Що робити батькам, які стикаються із повторюваними труднощами та викликами в поведінці дітей та спостерігають ознаки, що можуть свідчити про наявність РДУГ? Ділимося 5-ма найважливішими посланнями:
1. Спостерігайте та зауважуйте.
Дуже важливо помітити проблемну дитячу поведінку та спробувати розібратися в її причинах, якщо є можливість, з допомогою фахівця. Поспостерігайте, чи труднощі є в одній сфері? чи вдома і школі? чи вдома і в садочку? чи вдома і з однолітками? І якщо помітили, що вони охоплюють різні сфери, то дізнавайтеся більше і докладайте зусиль, щоби розібратися. Шукайте інформацію. Якщо самостійний пошук дається важко, зверніться до лікаря. Важливо пройти добре фахове обстеження.
2. «Познайомтеся» зі РДУГ.
Батькам важливо більше дізнатися про те, що таке РДУГ. Сьогодні є можливість отримати науково обґрунтовану інформацію про цей розлад:
Чудова книга Рассела Барклі «Як опанувати розлад з дефіцитом уваги гіперактивністю» може стати настільною книгою батьків. Познайомитися з цим розладом можна також на поведінкових консультаціях із фахівцями. Важливо отримати якісні сучасні знання та добре розуміння особливостей своєї дитини. Коли ми знаємо особливості розвитку мозку дитини зі РДУГ, то не осуджуємо ні дитину, ні себе, натомість розуміємо, що їй потрібна поміч і шукаємо способи та шляхи надання потрібної помочі.
3. Дійте, керуючись добрими протоколами роботи.
Про добрі протоколи роботи зі РДУГ можна дізнатися з книжок або на поведінкових консультаціях чи відвідуючи батьківські школи. Вони загалом про те, як допомогти дитині набути та розвинути адаптивні (корисні) стратегії поведінки впродовж дозрівання лобної кори. Пам’ятаймо, що РДУГ має свої сильні сторони, наприклад, креативність, гнучкість мислення, енергійність, високий рівень ентузіазму, здатність до імпровізації, гіперфокус, сприйнятливість до нових ідей, багатозадачність тощо. Важливо розвивати ці сильні сторони дитини. Якщо батьки невчасно помічають чи не працюють із поведінковим керівництвом, дитина може вирости з іншими навичками, некорисними, які не служать добрій поведінці та можуть зумовити хаотичний стиль життя та трудність з організацією діяльності в дорослому віці. Метафорично кажучи, поведінка дитини – ніби річка, для якої функцію берегів виконують батьки у часі, доки дитина зростає, скеровуючи, підтримуючи, «течією». Водночас два береги – це два важливі аспекти поведінкового керівництва:
1) попередники, тобто те, що передує тій чи іншій поведінці, – чіткі правила, вказівки, які чітко озвучені, представлені дитині;
2) наслідки, тобто що йде після тієї чи іншої поведінки. Йдеться про ефективну систему позитивних заохочень, які, бажано, щоби були негайними і різними, аби посилити мотивацію.
Батькам важливо досліджувати ці береги, знати, що «запускає» небажану поведінку. Наша батьківська увага є великим підтримуючим чинником/ наслідком, тому важливо вправно використовувати нашу увагу. Тобто варто робити більший фокус на тому, що дитина зробила добре, чи почала робити. А щодо проблемної поведінки варто коротко сказати на зразок: «ми так не робимо» і нагадати, як робимо чи як домовлялись, та нагадати про наслідки. Найважливіша умова створення системи керування поведінкою дитини – бути поруч і знати, яка поміч дитині потрібна. Важливо розуміти це і тоді наполегливо і послідовно: нині, завтра, післязавтра, маленькими кроками йти до мети. Це процес.
4. Плекайте добрий стосунок з дитиною.
Завжди намагайтеся бачити дитину поза проблемами. Звертайте увагу на те, що дитині вдається, що її захоплює, подобається, якими є її сильні сторони. Просто дивіться на дитину як особистість. І не тільки дивіться, а й говоріть про це дитині. Попри труднощі та виклики залучайте дитину до спільної діяльності, хай це не завжди непросто. Натомість це дає можливість сім’ї чутися командою і посилює відчуття, що ми разом діємо, підтримуємо одне одного і даємо раду. Бо коли проблемна поведінка заполонює все: це недобре, це погано, а то – ще гірше, то дитина теж чується погано і тоді може втратити потребу старатися, натомість формувати самооцінку на кшталт «я поганий/а». Тому важливо бачити дитину поза викликом, пам’ятаючи і про інших дітей у сім’ї: кожен з нас має свої особливості, свої дари.
Також коли є проблемна поведінка, важливо розібратися, яке функціональне призначення вона має. Часто у дітей зі РДУГ є невідповідність вимог можливостям дитини, наприклад, зробити всі уроки відразу чи безперервно, а дитина зі РДУГ має потребу робити їх малими кроками, чи з перервами. Важливо адаптувати вимоги під можливості дитини і через поведінкове керівництво сприяти розвитку важливих навичок дитини (виконувати домашні завдання, прибирати за собою, доброзичливо спілкуватися тощо).
Вірте у свою дитину. Це насправді найважливіші ліки для будь-якої дитини. Вірте, що дитина може вирости гарною людиною. Вірте, що разом ви зможете здолати всі труднощі, попри виклики впоратися з ними та йти дорогою розвитку.
5. Турбуйтеся про себе та одне про одного
Пам’ятайте про важливість поновлювати своє внутрішнє «пальне». Батьківський ресурс і стосунки між батьками – надважливий аспект у сім’ях, де діти мають РДУГ, і де часто батьки перевантажені втомою та потерпають від труднощів у стосунках.
Батьківство з одного боку є радістю, а з іншого – це наша «професія» у режимі 24/7, що передбачає велику працю для кожного з нас. Коли ж в сім’ї є діти є з тими чи іншими труднощами чи викликами – навантаження додається в рази. Тому дуже важливо розуміти це і дбати про свій ресурс, дбати у подружжі одне про одного, не звинувачути, об’єднатися навколо труднощів, намагатися досягнути максимально можливого спільного розуміння, спільних підходів. Це насправді чудове вміння – турбуватися про себе. Щоб допомогти дитині регулювати свою поведінку, а це часто супроводжується різними стресами, треба бути в доброму психологічному стані, бути в ресурсі, мати силу, енергію, натхнення, розуміння.
Публікація підготовлена за підтримки проєкту “Психічне здоров’я для України” #MH4U