Карантин торкнувся усіх і, так чи інакше, вплинув на звичний уклад життя кожного з нас. Хтось сумує за ранковим капучіно у кав’ярні та тренуваннями в спортклубі, хтось втратив роботу і відчайдушно шукає способи прогодувати сім’ю. Батьки шаленіють в намаганнях балансувати між дистанційною роботою та дітьми, які в свою чергу дуріють від того, що опинилися в домашній в’язниці без можливості спілкуватися з друзями, ганяти на велосипеді в парку та гратися досхочу на вулиці. Дистанція між членами родини різко скоротилася. Не надто просторі квартири багатоповерхівок тепер уміщають в собі «офіси», «дитячі садочки», «школи» та «ігрові майданчики». Розпорядок дня хаотичний: більше немає зрозумілого та звичного всім графіку. Життя розбалансоване. На додачу у соцмережах ледь не з кожного пабліку лунають запрошення на вебінари та марафони, а карантин оголошується часом чудових можливостей, які необхідно якомога ефективніше використати. В результаті, дискомфорт від карантинного стресу помножується на почуття сорому й провини за неефективність. Реальність викривлюється фокусом уваги на досягненнях оточуючих та власною нікчемністю на їх тлі. Активується режим самокритики, а в голові безперервно звучить хіт-парад негативних думок на кшталт: «я втрачаю час», «я невдаха», «я погана мама/поганий батько, бо мої діти цілий день дивляться мультики», «я якийсь неправильний», «всі радіють життю, а мені сумно й тривожно, я скигля» і т.д.
Насправді ж карантин, викликаний пандемією, – не відпочинок і не канікули. Це стресова подія, що призводить до значної зміни життя, а значить, є підґрунтям для розладу адаптації, депресії та тривожних розладів. Тому найкращою рекомендацію на час карантину є аж ніяк не підвищення особистої ефективності, а розвиток самоспівчуття та дбайливого до себе ставлення. Ось кілька стратегій, що допоможуть втілити цю пораду в життя:
1. Зупиняйте потік негативних думок. Коли почуєте в голові заїжджену платівку, беріть уявний «пульт» і «перемикайте» хвилю. Немає сенсу слухати радіо «Критик FM».
2. Шкідливу «радіохвилю» легше переключити якоюсь дією. Сходіть у «кав’ярню» на кухню, заваріть собі той капучіно чи американо, вийдіть на балкон чи відкрийте вікно навстіж, загорніться у плед та уявляйте себе на затишній терасі.
3. Зніміть чорні окуляри з очей та дивіться на реальність через прозоре чисте скло. Скільки СПРАВЖНІХ, ЗВИЧАЙНИХ людей (а не інстаграм-блогерів) за час карантину вивчили нову мову, схудли на 5 кіло та опанували самотужки мистецтво ікебани? Проведіть експеримент та розпитайте найближчих друзів та знайомих. І ви побачите, що таких надлюдей насправді немає.
4. Крістін Нефф, психологиня та спеціаліст в області розвитку самоспівчуття радить замислитись, чи використовуєте ви самокритику задля мотивації. Скажімо, ви картаєте себе за ледачість, домагаючись таким чином від себе працездатності. Подумайте спочатку, якого болю ви завдаєте собі такою недоброзичливістю. А тоді поміркуйте над більш турботливим способом спонукати себе взятися за роботу. Подумайте, якими словами, з якою інтонацією звертався б до вас мудрий, добрий, чуйний вчитель, наставник або батько? Скажіть собі ці слова. Це корисніше за самосуд. Пам’ятайте, що у мотивуванні себе любов є сильнішою за залякування.
5. Увімкніть режим «енергозбереження». Не намагайтеся охопити все, не влаштовуйте собі власний марафон багатозадачності, віртуозно перевтілюючись десятки разів на день із офісного працівника на виховательку чи вчителя, із прибиральниці на турботливу маму чи татка, із шеф-кухаря на дитячого аніматора, блискучого вчителя та сімейного психотерапевта на додачу. Ви просто людина. І вам зараз непереливки. Коли заряд вашого смартфона близиться до нуля, ви розумієте, що не час для штурмування соцмереж та використання неважливих додатків. Запитайте себе, який зараз заряд вашої «батареї»? Якщо низький, «вимкніть» аніматора, шеф-кухаря та номінанта на звання кращого працівника року. Залиште просто людину і виконайте пункт 2 цих рекомендацій 😊
6. Медитуйте і розвивайте толерантність до реальності, яку все одно неможливо змінити.
Деніел Гоулман та Річард Девідсон у своїй книзі «Нове Я», посилаючись на тибетський текст вісімнадцятого століття, закликають практикуватися «на будь-які перешкоді, що трапиться на шляху». «Коли ви хворієте, практикуйтеся на хворобі. Коли замерзли, практикуйтеся на холоді. Якщо так практикуватися, то всі життєві ситуації перетворяться на медитацію».
Нехай це не найприємніша з медитацій, але краще нехай це буде карантинна медитація, ніж карантинне страждання.