Батьки дітей, яким діагностують розлад спектру аутизму, стикаються із безліччю запитань. Ми зібрали для вас 6 найпоширеніших запитань, з якими батьки звертаються до психіатрів.
1. Якими є причини аутизму?
Аутизм відносять до нейророзвиткових розладів — групи станів, для яких характерними є порушеннями в розвитку когнітивних функцій, комунікації, поведінки та/або моторних навичок. Ці порушення є наслідком аномального розвитку мозку, що може виявлятися в різних аспектах: від складнощів у взаємодії з іншими людьми до повторюваних або обмежених інтересів і поведінки.
Аутизм має багато причин. Він виникає через поєднання генетичних факторів і впливу середовища. Науковці вже знайшли понад тисячу генів, які можуть бути пов’язані з аутизмом. Деякі зміни в генах виникають вперше саме у дитини (de novo мутації), а деякі можуть передаватися у спадок.
Але найчастіше аутизм — це не “поломка” одного єдиного гена, а ціла комбінація дрібних змін у ДНК. Важливу роль також має вплив зовнішніх чинників під час вагітності або раннього розвитку, якщо генетична схильність вже є. Це можна уявити за допомогою метафори: генетика — наче зерно, а середовище — ґрунт. Яке саме зерно буде посіяне (тобто які гени має дитина) і в якому ґрунті воно ростиме (які умови зовнішнього середовища) — все це разом визначає, якою буде рослина, тобто якими саме виявами характеризуватиметься аутизм у конкретної людини. Саме тому аутизм називають спектром: він може виявлятися дуже по-різному — з різними особливостями поведінки, спілкування чи навчання.
2. Як і коли я можу зрозуміти, що є підстави для занепокоєння? Які “червоні прапорці” можуть вказувати на можливі ознаки Розладу спектру аутизму (РСА)?
Важливо розуміти, що немає одного симптому, який би однозначно вказував на аутизм, і відсутність будь-якої з перелічених ознак не виключає можливий діагноз.
Ознаки до 12-18 місяців:
- Дитина не реагує на своє ім’я до 12 місяців.
- Не вказує на предмети, щоби поділитися інтересом до 14 місяців.
- Не бере участі в рольових іграх (наприклад, не “годує” ляльку) до 18 місяців.
- Уникає зорового контакту та часто надає перевагу бути на самоті.
- Має труднощі з розумінням емоцій інших людей або з вираженням своїх власних почуттів.
- Має затримку в розвитку мовлення та навичок спілкування.
- Повторює слова або фрази безперервно (ехолалія).
- Дає відповіді, які не мають зв’язку з питанням.
- Має легку роздратування через незначні зміни в оточенні.
- Має інтенсивні й обмежені інтереси.
- Може махати руками, трясти тілом або крутитися по колу.
- Реагує незвично на звуки, запахи, смак, вигляд або тактильні відчуття.
3. Хто і як може діагностувати в дитини аутизм?
Діагностика аутизму — це комплексний підхід, що поєднує різні обстеження. Основний діагноз ставить дитячий психіатр, використовуючи спеціалізовані методи оцінки соціальних та комунікаційних навичок, когнітивних та мовних здібностей. Для повнішої оцінки можуть залучати психологів, логопедів та лікарів суміжних спеціальностей (педіатрів чи неврологів). Крім того, проводять медичне обстеження для виключення фізичних проблем, наприклад, порушення слуху чи епілепсію, а також здійснюють оцінку поведінкових і психічних аспектів розвитку дитини. Це дозволяє отримати повну картину стану дитини і розробити індивідуальний план підтримки.
Згідно з Міжнародною класифікацією хвороб 11-го перегляду (МКХ-11), аутизм поділяють на різні варіанти, залежно від наявності або відсутності порушень інтелекту та мови. Це дозволяє більш точно визначити рівень потреби в підтримці та визначити індивідуальні стратегії для лікування та підтримки.
- РАС з порушенням інтелекту та мови — коли є значні труднощі в когнітивному розвитку та мовному розвитку.
- РАС без порушень інтелекту та мови — коли інтелект і мова розвиваються в межах норми, але є труднощі в соціальній взаємодії та комунікації.
4. Чи є ліки від аутизму? Які існують методи допомоги для дитини з РАС?
Оскільки аутизм є нейророзвитковим розладом, сьогодні немає ліків, які могли би його повністю вилікувати. Однак існують ефективні методи втручань:
- поведінкові втручання (Аpplied Behavioral Analysis, АВА);
- втручання, націлені на розвиток спілкування (Picture Exchange Communication System, PECS);
- Втручання, націлені на навчання (Денверська модель втручання, Treatment and Education of Autism and related Communication handicapped Children program, TEACCH);
- когнітивно-поведінкова терапія;
- втручання, націлені на навички повсякденного життя;
- підтримка спеціалізованих форм освітніх втручань (підбір оптимальної освітньої програми, залучення асистента, поведінкова терапія у школі з залученням вчителів, шкільного психолога тощо);
- сенсорні втручання (коригування звуку, освітлення та обладнання, що можу значно зменшити проблеми, пов’язані зі сенсорними реакціями).
Важливо також лікувати супутні розлади, наприклад, тривожність, порушення настрою, синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, розлади поведінки, обсесивно-компульсивний розлад, тики тощо.
Медикаментозна терапія може бути рекомендована для зменшення симптомів емоційних чи поведінкових розладів у дітей з аутизмом.
5. Чи ефективними є медикаментозні засоби?
Деякі альтернативні підходи не мають наукового підтвердження ефективності та можуть бути шкідливими. Це стосується різних медикаментозних засобів для “покращення мозкової діяльності”, втручань із використанням клітинних технологій, а також методів стимуляції мозку. Окрім ризику для здоров’я, такі методи відволікають час, увагу та фінанси від дійсно ефективних доказових втручань.
6. Чи є ризик того, що наша друга дитина також може народитися з аутизмом, зважаючи, що в нас вже є дитина з аутизмом?
Так, на основі численних великих міжнародних досліджень ризик народження другої дитини з аутизмом у сім’ях, де вже є одна дитина з аутизмом, дійсно становить приблизно 10%–20%. Це значно вище, ніж у загальній популяції, де ризик становить 1%–2%.
Публікація підготовлена за підтримки проєкту “Психічне здоров’я для України” #MH4U