Це питання зазвичай постає перед людиною, яка відчуває, що потребує психологічної допомоги, але не знає до якого саме фахівця слід звернутись.
Щоб обрати найліпший варіант, необхідно згадати, які відмінності є між цими професіями:
Освіта:
Психолог має вищу психологічну освіту, яка може бути загальною або спеціальною. Наприклад: вікова психологія, кримінальна, педагогічна, соціальна тощо.
Психотерапевт – може мати як медичну, так і тільки психологічну освіту. Обов’язково пройшов навчання за напрямом психотерапія в одному або декількох методах. Наприклад: гештальт терапевт, психоаналітик, клієнт-центрований терапевт, арт терапевт, когнітивно-поведінковий терапевт, схема-терапевт тощо. Тож, слово «терапевт» означає тут лікування суто психологічними способами, тому не слід плутати з медичним терапевтом.
Лікар-психолог, психіатр, лікар-психотерапевт – мають обов’язково вищу медичну освіту, ґрунтовні знання в галузі загальної медицини, психопатології та психіатрії. Основний напрям – психологічне консультування людей з фізичними хворобами та/або психічними порушеннями.
Тематика звернень та методологія:
Психолог, використовуючи принципи психологічного консультування та психологічної корекції, допомагає справитись з віковими та життєвими кризами, проблемами в міжособистісному спілкуванні, сприяє знаходженню клієнтом рішення проблемної ситуації. Навчає клієнта ефективному використанню його потенціалу, ресурсів. Допомагає опанувати певні навички, способи підвищення самооцінки, методи саморегуляції при підвищеному стресі тощо. Практичний психолог бере участь в організації освітнього процесу та забезпеченні всебічного особистого розвитку дітей, підлітків та молоді.
Психотерапевти різних напрямків, пройшли спеціальне навчання та підготовку з певного виду психотерапії, яка має свою унікальну методологію і теоретичну базу. Пропонують свою допомогу клієнтам з широким спектром запитів.
Когнітивно-поведінковий психотерапевт надає допомогу у відповідному напрямку терапії, керуючись міжнародними протоколами лікування найрозповсюдженіших проблем, які суттєво знижують якість життя: панічних атак (короткі приступи спонтанного страху з тілесними симптомами), депресії (тривало пригнічений настрій), астенії (слабкість та підвищена дратівливість), підвищеної тривожності, фобії, соціальної тривоги, нав’язливих станів ОКР (думки, дії), залежності від психоактивних речовин, порушенні сну, психологічної травми (ПТСР), розладах особистості, патології характеру тощо. Може співпрацювати з психіатром в тих випадках, коли необхідна додаткова медикаментозна терапія.
Тож, КПТ терапевт працює з різноманітними запитами, але також вміє лікувати стани, які зазначені в міжнародній класифікації психічних хвороб. При цьому необов’язково повинен бути лікарем.
Психіатр має право призначати, при добровільній згоді, фармакологічне лікування, яке частіше і є його основним методом терапії. Необхідність у такому спеціалісті може виникнути при значному ступені порушень, при недостатній ефективності психотерапії чи при відсутності у пацієнта можливості або небажанні отримувати немедикаментозну психотерапевтичну чи психологічну допомогу. Психіатр теж може бути в якості психотерапевта, за умови наявності в нього відповідної освіти.
Тривалість надання допомоги:
Психолог – зазвичай одна чи кілька консультацій.
Психотерапевт – в залежності від виду психотерапії тривалість дуже варіює. Наприклад: психоаналітична триває кілька років, схема-терапія 1-2 роки, КПТ в середньому 12-16 сесій.
Психіатр – після первинної зустрічі призначає консультації для моніторингу стану пацієнта та корекції або відміни фармакологічної терапії.
Також, варто зазначити, що є спільним між цими фахівцями: всі вони використовують психологічні методи впливу, приділяють увагу профілактиці повернення проблеми, мають на меті досягнення позитивних змін, здійснюють роботу в професійних рамках, дотримуються етичного кодексу, значну увагу приділяють створенню довірливих, доброзичливих стосунків з клієнтом.
Тож, обирайте на здоров’я!