Вчителі можуть бути тими першими дорослими, які помітять вияви симптомів депресії в учнів, звертаючи увагу на стан дитини, особливості її комунікування та поведінки в різних ситуаціях. Депресія може мати різні маски: іноді це дитина з вибухами злості чи гніву, проте дуже часто це дитина з тривалим пригніченим настроєм, яка має знижений інтерес до того, що їй подобається раніше. І звісно це відбивається на шкільній та соціальній залученості в школі. Роль вчителя, який добре знає симптоми та перебіг депресії, є надважливою у підтримці, просвітництві та наступному скеруванні таких учнів до фахівців із психічного здоров’я.
Що ж може робити вчитель у школі, який спостерігає та помічає ці зміни в поведінці дитини?
Яким може бути покроковий алгоритм дій?
1 крок:
Розпізнати емоційні труднощі дитини
На цьому етапі важливо бути обізнаним із симптоматикою депресії (мати та користуватися за потреби опитувальниками) та виявити тривожний розлад. Відтак поінформувати батьків про ознаки депресії та запропонувати заповнити опитувальник на скринінг депресії.
2 крок:
Провести дружню та підтримуючу розмову з батьками або опікунами дитини
- Залучаючи батьків до діалогу, важливо називати те, що ви можете спільно бачити (сильні сторони дитини та труднощі й проблеми, які спостерігаєте).
- Отримавши підтверджуючу зворотню інформацію від батьків чи опікунів, можете говорити, що йдеться про ймовірні ознаки депресії (зауважте, що це лише припущення, є потреба у фаховому обстеженні).
- Розкажіть базові речі про депресію, зокрема, що мати пригнічений настрій тривалий час не є вибором дитини; про роботу мозку під час депресії, про ризики суїцидальної поведінки та можливі загрози для життя дитини. Поясніть наслідки та потребу в допомозі. Ознайомте з рекомендаціями протоколів (КПТ є ефективним методом при депресії легкого ступеня важкості, використання антидепресантів є показаним при депресії середнього ступеня важкості та важкій депресії). Подавайте інформацію дозовано, даючи батькам можливість відреагувати, вислуховуючи їхні запитання та занепокоєння.
- Підтримуйте надію та мотивуйте до змін.
- Поділіться психоедукаційними матеріалами (наприклад, буклетом) або посиланням на онлайн-ресурси, де можна знайти науковообґрунтовану інформацію.
Важливо плекати позитивний стосунок із батьками. Іноді розмова може натикатися на конфронтацію, батьки не завжди готові чути про труднощі дитини. Тому необхідно почути батьків, їхню позицію та точку зору; нормалізувати те, що відбувається з ними; окреслити проблему і разом шукати шляхи виходу з цієї проблеми.
3 крок:
Сприяти у пошуку допомоги та підтримки для дитини й сім'ї
Вчитель може бути додатковою ланкою для звернення по допомогу. Організуйте співпрацю між спеціалістами, які супроводжують дитину, узгоджуючи спільні цілі щодо подолання депресії та моніторте їх досягнення.
Корекція навчального навантаження та зменшення планки вимог до дитини може стати своєрідною “милицею”, що допоможе дитині почуватися краще.
Постарайтесь адаптувати навчальну програму до актуальних можливостей учня/ці, зокрема допоможіть учневі/ці розбити більший проєкт або велике завдання на менші частини та складіть графік виконання кожної частини. Співпрацюйте з батьками та шкільною командою, щоб допомогти учневі планувати та виконувати цілеспрямовані дії; визначати розклад, що стимулює відвідування; надавати додатковий час для виконання певних робіт.
4 крок:
Брати участь та співпрацювати у терапії дитини та родини
Негативне мислення про себе – одна з ознак депресії. Тому такою важливою є залученість, увага батьків та вчителів, що допомагає спростувати цю думку. Важливо показувати дитині її сильні сторони, демонструвати, що вона є важливою.
- Дайте дитині розуміння того, що з нею відбувається, через емпатійне приєднання (“Я бачу, що з тобою відбувається, що тобі непросто”, “Я спостерігаю твій пригнічений настрій, відчуженість. Я помічаю, який ти сумний/а”). Це творить добрий сигнал для дитини: мене чують, до мого стану не байдуже. Не соромтеся озвучити те, що відбувається з дитиною, що ви спостерігаєте. Запитайте, чи хотіла би вона про це поговорити більше? Якщо ні, то дайте зрозуміти, що ви завжди готові вислухати.Підлітку важливо почути, що їхній сум і пригніченість не їхнім вибором чи поганою вдачею, можливо, вони хотіли би веселитися, мати гарний настрій, проте не можуть цього зараз роботи. Часто підлітки звинувачують себе через це.
- Поясніть дитині процеси в мозку, які спричиняють такий затяжний період пригніченого настрою. Розкажіть, що депресія може зумовлювати проблеми з навчанням, порушувати комунікацію з друзями та рідними. Оцініть можливий ризик та загрозу суїциду. Це є важливим завданням для кожного дорослого, що знаходиться поряд з дитиною, яка страждає на депресію. Про це важливо запитувати прямо, загалом діти схильні також відповідати прямо.
- Підтримуйте надію та поясніть наступні кроки (обстеження, можливі способи допомоги та підтримки).
5 крок:
Підтримувати особистісне зростання та соціальні зв'язки дитини
Бути з іншими, відчувати зв’язок або приналежність – вкрай важливо, це головний фактор попередження самогубств у підлітків. Підбадьорення, вболівання, прийняття, розуміння, моделювання співпраці та взаємодопомоги – найголовніші стратегії цього етапу.
Важливо мотивувати дитину, бути добрим ментором для дитини: “Я бачу як ти стараєшся. Вірю, ти впораєшся”.
Публікація підготовлена за підтримки проєкту “Психічне здоров’я для України” #MH4U