«Вона просто не адаптувалася до нової школи», «Хлопці завжди чубляться», «Не звертай уваги – само минеться». Мабуть, кожен з батьків бодай раз чув подібні розради. Але що відбувається, коли зазирнути за фасад «звичайного» дитячого конфлікту? Ви помічаєте, як дитина поступово втрачає інтерес до навчання, вечорами мовчки гортає екран смартфона зі застиглим обличчям або під будь-яким приводом відмовляється йти до школи.
Сучасна наука доводить: булінг – не ізольований прикрий епізод і не «загартування характеру». Це системне явище, яке переслідує дитину цілодобово, знижує академічні результати та повторно травмує тих підлітків, які вже пройшли через випробування війною.
Ділимося оглядом трьох останніх досліджень 2026 року, що підказують ефективні кроки для захисту дітей.
Успішність і шкільний клімат: тривожні сигнали PISA-2025
За даними Національного звіту PISA-2025, оприлюдненого Українським центром оцінювання якості освіти 8 вересня 2026 року, 14% українських 15-річних підлітків зазнають системного булінгу принаймні кілька разів на місяць.
Дослідники виявили прямий зв’язок: діти, які потерпають від цькування, втрачають відчуття належності до шкільної спільноти, демонструють нижчий рівень психологічного благополуччя та мають гірші результати з навчання (зокрема з природничих наук). Булінг б’є не лише по емоціях дитини, а й блокує її пізнавальні здібності та академічний потенціал.
Кібербулінг 24/7: висновки доповіді ООН
Цькування давно вийшло за межі шкільного подвір’я. У щорічній доповіді Раді ООН з прав людини Спеціальна представниця Генерального секретаря ООН з питань насильства щодо дітей оприлюднила результати опитування понад 30 тисяч дітей з усього світу:
- 66% дітей вважають, що кібербулінг стрімко посилюється.
- Кожна друга дитина не знає, куди звернутися по допомогу в разі онлайн-цькування.
- Застосування інструментів штучного інтелекту робить цифрове насильство ще складнішим для виявлення.
Ця цифра важлива і для українських родин: кібербулінг не має географічних меж і шкільних дзвінків – він триває вдома, вночі, у чатах і іграх, куди батькам складніше зазирнути. Кібербулінг позбавляє дитину єдиного безпечного сховища – власного дому, викликаючи хронічну тривогу й відчуття безпорадності.м
Подвійна травма: булінг у часи війни
Для дитини з досвідом вимушеного переміщення, обстрілів чи втрат булінг рідко сприймається як окремий, ізольований епізод. Він стає джерелом вторинної травматизації, запускаючи вже сформовані травматичні реакції – глибокий страх, безпорадність і недовіру до світу. Дослідники підкреслюють: школа, яка мала би стати місцем відновлення й підтримки після пережитого, за наявності цькування сама перетворюється на джерело додаткової травми. А діти з травматичним досвідом частіше сприймаються однолітками як «інші» чи «вразливі», що підвищує ризик стати мішенню булінгу. Це особливо болючий висновок для України – і саме тому боротьба з булінгом сьогодні є не лише питанням шкільної дисципліни, а й частиною ширшої турботи про психічне здоров’я дітей війни.
Про це йдеться у досліджені «Булінг як вторинна травматизація дітей, що пережили війну», опубліковане у фаховому журналі «Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Психологія».
Поради для батьків:
- Дивіться глибше за оцінки. Раптові зміни в настрої, сні чи успішності – це привід глибше розпитати дитину про її стосунки з однолітками.
- Цікавтеся цифровим життям своїх дітей. Запитуйте не лише про шкільні справи, а й про атмосферу в онлайн-чатах та ігрових спільнотах.
- Будьте особливо уважними до травматичного досвіду. Дитині, яка пережила події війни чи переміщення, потрібне особливе відчуття прийняття та захисту.
- Не залишайтеся наодинці з проблемою. Вчасна фахова психологічна допомога дає змогу розірвати замкнене коло цькування й травми.
Якщо ви помітили, що ваша дитина стала замкненою, тривожною або переживає складний період у школі чи мережі, не чекайте, поки ситуація загостриться, зверніться по допомогу.
У наступних статтях ми детальніше поговоримо про те, як розпізнати кібербулінг, як підтримати дитину з досвідом травми та які кроки справді допомагають зупинити цькування в школі.
Публікація підготовлена за підтримки проєкту “Психічне здоров’я для України” #MH4U